Регулярні відверті особисті розмови з військовими допомагають підтримувати їх, з’ясовувати та вирішувати їхні проблеми та запобігати випадкам самовільного залишення частини. Саме тому в 40-й…
Пошуковці громадської організації «Пошук літаків в Україні» здійснили вже другий від початку року виїзд на розкопки місця падіння літака Другої світової війни в Золочівському районі Львівщини. Про перший, коли, власне, вдалося знайти фрагменти літака, ми розповідали в одній із публікацій. Як повідомив журналістові АрміяInform керівник пошукової групи і співзасновник організації Андрій Кір’янов, цього разу до місця розкопок вони їздили разом із колегами з товариства «Пам’ять», що спеціалізується на пошуку й перепохованні воїнів Першої та Другої світових воєн. Причому – незалежно від того, в яких арміях воювали загиблі.
– Для нас, пошуковців та істориків, як, власне, і для лікарів під час війни, немає різниці, радянський це чи німецький літак або солдат, – пояснює свою принципову позицію Андрій Кір’янов. – Усі загиблі мають бути поховані належним чином.
На місці падіння літака-винищувача І-16, у лісі в Золочівському районі, представники «Пам’яті» обережно викопали шурф на ймовірному місці знаходження останків пілота. Вони були на зовсім незначній глибині – на поверхні снігу було більше, ніж землі зверху загиблого льотчика.
– Їдучи, ми сподівалися, що зараз снігу у лісі небагато, а виявилося – на штик лопати, тобто – принаймні 25 сантиметрів, – продовжує Андрій Кір’янов. – А тіло пілота – на глибині сантиметрів 20, трохи глибше, ніж уламки літака…
Разом із хлопцями з «Пам’яті» пошуковці ретельно просіяли ґрунт у пошуках медальйона чи бодай чогось для ідентифікації льотчика. Проте, на жаль, марно… Натомість знайшли кілька малих ґудзиків РСЧА, монети номіналом 1 і 5 копійок 1938 та 1939 років, застібки парашутного ранця, частини згорілої тканини парашута, прив’язні пряжки. Але головне – петлички, так званий кубар, що свідчить про приналежність загиблого до молодшого офіцерського складу. «Кубарі» носили командири у званні лейтенанта (також – молодшого та старшого лейтенанта). Вони мають вигляд квадратів із червоною емаллю. Отже, коло пошуків звузилося – в архівах треба шукати лише тих льотчиків, які не повернулися з польоту 22-23 червня 1941 року, і були при цьому у званні плюс-мінус лейтенанта.
читайте також:
Останки пілота забрали для належного поховання на цвинтарі, а пошуковці вирішили спробувати встановити особу загиблого методом архівного пошуку.
– Перебрали полки, які вели бойові дії в цьому районі, – продовжує Андрій. – 22-23 червня тут діяли 23-й, 28-й, та 164-й винищувальні авіаполки. 23-й ВАП станом на 22 червня вже не мав літаків І-16 – всі було знищені німцями ще на аеродромі. 28-й ВАП ще мав кілька літаків цієї моделі (4-6 одиниць), але всі вони були зайняті обороною аеродромів Цунів та Львів, а також вели повітряні бої в напрямку Рави-Руської. Та й по логістиці місце падіння далеко від базування цього полку. Залишається 164-й ВАП, що базувався в Куровичах (на той час населений пункт називався Куровіце).
Далі пошуковці встановили, що у ці два дні, 22-23 червня, полк і зазнав основних втрат. Половина літаків була знищена бомбами ще на аеродромі. З вцілілих машин 8 було збито. Перебравши списки втрат особового складу, дійшли до висновку, що тільки четверо льотчиків відповідають місцю падіння, даті та військовим званням. Це – молодші лейтенанти Федір Митрофанович Мойсейченок, Мартин Євстахович Мітін, Іван Андрійович Самойлов та Ігор Григорович Семенюк. Перший – командир ланки, решта – льотчики. Один українець, один білорус і двоє росіян. Льотчик-українець, до речі, з Кіровоградщини. Але – кого ж саме з молодих пілотів, які в перші дні війни прийняли свій останній повітряний бій, знайшли львівські пошуковці? Наразі це питання залишається відкритим. Але пошуковці сподіваються, що їм усе ж вдасться прив’язати номер літака, який їм уже відомий, до одного з прізвищ, аби поховати конкретно визначеного льотчика.
Поки ж уламки літака передані до Державного музею авіації імені О. Антонова. Пошуковці вірять в успіх, але розуміють, що роботи попереду багато. І не лише в архіві, адже, якщо саме в цьому районі було збито 4 літаки, то десь у лісі досі лежать їхні уламки та останки ще трьох загиблих пілотів – молодших лейтенантів, які не повернулися з польоту понад 80 років тому…
