Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Свою «танкову кар’єру» Олександр Кубо з позивним «Шустрий» розпочав ще під час строкової служби 2008 року. Тоді він був механіком-водієм Т-64, а тепер забезпечує технічне обслуговування та ремонт «поляків» PT-91 Twardy та «чехів» Т-72 Avenger у 117 окремій важкій механізованій бригаді Збройних Сил України.
Високу кваліфікацію швидко визнали в Польщі
Під час строкової служби 2008 року Олександр здобув фах механіка-водія танка Т-64 — тогочасного основного бойового танка Збройних Сил України. Потім працював на рідній Хмельниччині вальником лісу та вважав, що військова спеціальність у мирному житті вже не знадобиться.
Під час АТО, згадує військовослужбовець, його чотири рази викликали до військкомату, однак кожного разу все завершувалося звіренням облікових даних та попередженням бути готовим з’явитися за наступним викликом.
Усе змінило широкомасштабне вторгнення, коли знання й уміння «Шустрого» зробили його одним із найдосвідченіших танкістів у 117 окремій важкій механізованій бригаді Збройних Сил України.
— Коли ми в Польщу на навчання приїхали, то поляки показували нам свої танки PT-91 Twardy і казали, що будемо їхати на полігон. Я тоді спитав, чи можна «прокатнутися» — самостійно повести танк. Тільки, кажу, покажіть як запускати, бо в «шістдесятчетвірки» інша система запуску. Поляки здивувалися, але дозволили — нас три чоловіки з усього батальйону відразу сіли отак так і поїхали, — згадує Олександр.
«Вчили нас дуже добре»
Втім, довго користуватися привілеєм водіння «Шустрому» не довелося — вже після кількох поїздок польські інструктори визнали високий рівень кваліфікації українського танкіста і наказали передати кермування бронемашиною менш досвідченим побратимам.
— Я довго там і не їздив, може, з тиждень покатався, і мені сказали, що досить, нехай їздять ті, хто вміє гірше. Тому ще місяць я їздив на полігон пасажиром, — усміхається танкіст.
Навчання в Польщі «Шустрий» згадує з вдячністю, відзначаючи надзвичайно доброзичливе та водночас вимогливе ставлення інструкторів, продумане облаштування побуту та гарне матеріальне забезпечення курсантів.
— Вчили нас дуже добре — все пояснювали, розжовували. Дуже внятно все доводили. Головне було не стидатися питати — все що треба тобі покажуть, все що цікавить розберуть. І разом з тобою все зберуть-розберуть, і самому дозволять потім ще все перебрати, — розповідає Олександр.
«Сідаю з хлопцями, їду куди треба, організовую й допомагаю»
Мовного бар’єра під час спілкування з інструкторами танкіст практично не відчував, адже раніше неодноразово бував і певний час працював у Польщі. Не потребуючи перекладача, він не лише мав більше можливостей для навчання особисто, але й допомагав у цьому побратимам.
Завдяки гарним базовим знанням, старанності та допомозі інструкторів до завершення навчання Олександр опанував PT-91 Twardy на відмінно. Саме це дозволило йому стати відповідальним за технічний стан бронемашин у танковій роті.
Оскільки ж польські Twardy за багатьма параметрами ідентичні Т-72, на базі якого створено також і чеську модернізацію Т-72 Avenger, «Шустрий» став зрештою універсальним фахівцем з ремонту всього танкового парку. Тепер під його керівництвом працює бригада висококласних фахівців, спроможних у польових умовах провести технічне обслуговування всіх танків роти.
— Тепер я числюсь на посаді старшого серед механіків-водіїв, відповідаю за всі машини, щоб вони були справні, на ходу. Сідаю з хлопцями, їду куди треба, організовую й допомагаю. Чи на евакуацію техніки, яка там підбита чи поламана. Стежу, щоб мехводи правильно виконували свою роботу, обслуговували техніку, — пояснює свої завдання «Шустрий».
Справна бронемашина — запорука перемоги
Танкіст переконаний, що повністю справна машина, яка бездоганно працюватиме на полі бою, — запорука виконання бойового завдання та виживання екіпажу. Адже якщо в танку хоч якась дрібничка не працює як годинниковий механізм, це може мати непоправні наслідки.
PT-91 Twardy і Т-72 Avenger Олександр хвалить, хоча і зазначає, що кардинальних відмінностей від базової моделі Т-72, на його погляд, не мають. Однак визнає, що потужніший двигун, система керування вогнем та прицільні засоби модернізованих бронемашин важливі на полі бою, оскільки підвищують їхні бойові спроможності.
— Ходова там все чистісінько все те саме. Це Т-64 від них відрізняється сильно, а вони від Т-72 насправді не дуже. Якщо навчився на Т-72, то і на них перевчитися можна дуже швидко — було б бажання, — запевняє «Шустрий».
Тож, коли потрібно, Олександр сам сідає на місце механіка-водія і може повести будь-який танк роти хоч на ремонт, хоч на зміну позицій, хоч у бій. Старший мехвод, жартує «Шустрий», це як універсальний солдат — мусить бути «на ти» і з технікою, і з особовим складом.
Найважливіше на війні — побратими
— Якщо хтось чого не знає, не вміє — я повинен показати, пояснити, навчити. Треба робити разом, щоб хлопці в процесі зрозуміли, як воно робиться, і потім могли самі відремонтувати, перебрати, полагодити, — пояснює Олександр.
Він переконаний, що головне на війні — це побратими, взаєморозуміння та взаємодопомога в колективі. Адже злагоджений колектив спроможний виконувати найскладніші завдання, саме страхуючи один одного та підставляючи плече дружньої підтримки.
— Допоможи хлопцям, покажи, зроби. І щоб усі разом. На жаль, є в нас втрати. Дуже хороші хлопці вже не з нами. Але це війна, нічого з цим уже не вдієш. Треба зібратися і триматися, виконувати свою роботу, бо інакше ніяк — без нас нічого не вирішиться. Якщо ми самі не зробимо, то ні краще, ні легше не стане, — пояснює свою позицію танкіст.
Міцні горішки Twardy з Польщі: як «Цезар», «Прораб» та «просто Ваня» нищать ворога на Донеччині
Воювати важко, втрачати побратимів ще важче. Однак набагато гірше зазнати поразки, адже тоді вже нічого не можна буде виправити, бо умови диктуватиме ворог, і доведеться виконувати його забаганки. Тому, переконаний танкіст «Шустрий», він нині на своєму місці — саме там, де і повинен бути в цей час — серед побратимів у танковій роті 117 окремої важкої механізованої бригади Збройних Сил України.
