У 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка чекають на готових повернутися після СЗЧ і гарантують справедливе людяне відношення. Про це розповів…
Донедавна на цих позиціях українські воїни готувались зустрічати наступ окупантів на криворізькому напрямку. Проте ворога зупинили всього за півтора-два кілометри звідси. Тож це була так звана друга лінія позицій, яка розташовувалась майже на кордоні Херсонської і Дніпропетровської областей.
На початку осені українська армія розпочала на даному напрямку контрнаступ, звільняючи північні райони Херсонщини. На деяких напрямках наші воїни просунулись на 25-30 кілометрів на південь. Підрозділи, які тримали зазначені позиції, теж рушили вперед.
− Проте перед тим, як вийти звідси, ми не лише розмінували небезпечні напрямки, де стояли мінні поля, а й познімали всі розтяжки, «сигналки» та інші «сюрпризи», − розповідає один із офіцерів підрозділу, який займав дані позиції.
Він назвався Андрієм і колишні позиції показав мені через мою цікавість.
— Після нас ще все навкруг ретельно перевірили сапери бригади, а можливо і місцеві ДСНС-ники. Це ж наша українська земля, яку ми залишаємо нашим громадянам, і вони мають її безпечно використовувати, − закінчує Андрій.
Повертатись сюди наші хлопці, звичайно ж, навіть не думають, проте траншеї, шанці й бліндажі ніхто не руйнував. Хіба в деяких місцях осінній дощ і піщаний грунт «допомогли» осунутись траншейним стінкам і засохло маскувальне гілля на перекриттях. А деінде навіть проросла яскраво-зелена, як для середини осені, молода травиця. І скрізь було просто… чисто.
Згадуючи подібний опорний пункт російських військ під Осокорівкою, з траншеями й укріпленнями, з якого під час наступу кілька днів тому наші бійці примусили втікати окупантів, помічаєш просто разючі відмінності. Росіяни залишили за собою гори смітття.
Проте найстрашніше — різні неприємні сюрпризи, які окупанти залишають скрізь, мінуючи навіть тіла своїх загиблих. Крім того, навкруг залишених російських позицій майже завжди розкидана велика кількість боєприпасів та інших вибухонебезпечних предметів, тож усі ці об`єкти і території чекають на ретельний огляд саперів.
Звичайно, не варто порівнювати позиції тих, хто «знявся» сам і пішов у наступ, і тих, кого силою примусили чимдуж звідси втікати − обставини доволі різні. Проте окупанти навмисно роблять зі своїх позицій неприступні «острівці» серед мінних полів, які перетворюються на справжні сміттєзвалища, де облаштовані і їдальні, і спальні, і відхожі місця. Чужої землі їм не шкода, тому мінують і гадять скрізь.
А розміновувати і прибирати за ними доведеться нам, але спочатку — виженемо їх з нашої землі. Смерть ворогам!
Фото автора
