Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Олег Герва на позивний «Гера» — командир відділення мінометної батареї 67 окремої механізованої бригади ЗСУ, який десять років тому героїчно тримав оборону Донецького аеропорту (ДАП). Він був одним із тих, хто разом із побратимами вистояв під нескінченними артилерійськими обстрілами, мінометними ударами та танковими атаками. Бої за аеропорт стали символом мужності і незламності українських військових.
Історію бійця оприлюднили 20 січня на сторінці бригади.
«Руїни, дим, постійні звуки вибухів — по нас працювали російські артилерія, міномети, танки. Інколи доходило до ближнього бою. Ворог намагався знищити все, що ще залишалося цілим. Але ми не здавалися», — згадує Олег, розповідаючи про ті важкі дні.
У 2014 році, після мобілізації, Олег повернувся із заробітків за кордоном, де працював зварювальником на великих інфраструктурних об’єктах. Коли розпочалась війна, він не зміг залишатися осторонь і пішов до військкомату, де після короткого навчання потрапив до 95 аеромобільної бригади, а пізніше — до 90 окремого аеромобільного батальйону.
З перших днів перебування в Донецькому аеропорту Олег побачив його зруйнованим і вкритим димом, як з картини апокаліпсиса. Оборона території аеропорту ставала дедалі важчою: відсутність боєприпасів, їжі, води та постійний холод. «Найважче було, коли втрачали побратимів. Це найбільший біль, коли розумієш, що шансів на виживання у них вже немає», — ділиться спогадами «Гера».
Основним завданням Олега було забезпечення оборони з диспетчерської вежі, куди ворог неодноразово намагався прорватися. Цей пункт був ключовим для контролю над аеропортом. Тоді він не просто вів оборону, але й віддавав численні команди, коригуючи вогонь мінометної батареї й знищуючи ворога.
Олег не забуває своїх побратимів, які під час оборони аеропорту проявили неймовірну відвагу. Він згадує Ігоря Брановицького, який потрапив у полон, намагаючись допомогти важкопораненим побратимам, і який був закатований за це. «Він став Героєм України посмертно», — говорить Олег.
Великий вплив на Олега мали й інші герої з ДАПу, такі як Анатолій «Спартанець» Свірид і Руслан «Багдад» Боровик. «Спартанець» був відомий своєю мужністю та мотивацією для побратимів, а Руслан, випустивши фотокнигу про оборону ДАПу, став символом боротьби та стійкості.
«Ми не здали аеропорт. Кожен метр цієї території коштував ворогу десятки їхніх життів. Ми показали, що навіть у найскладніших умовах можна залишатися непереможними», — впевнений Олег.
За десять років, що минули з тих подій, Олег не зупинився на досягнутому. Попри травми, інвалідність і довгі роки реабілітації після кількох операцій, він повернувся до служби. Сьогодні він командир відділення мінометної батареї і продовжує знищувати ворога на Курському напрямку.
«Я хочу сказати тим, хто зараз бореться: не здавайтесь. Ми, хлопці з ДАПу, тримали оборону, коли вже здавалося, що сил не залишилось. Але ми вистояли. Ваша сила духу — ваша найпотужніша зброя», — додає командир відділення, розповідаючи про безперервну боротьбу за Україну.
Як повідомляла АрміяInform, Денис Губернатор, колишній футболіст, після поранення на Донбасі вирішив піти у «самоволку», щоб повернутися додому і відпочити. Після року реабілітації та боротьби із власними емоціями він зрозумів, що не може залишити своїх побратимів на фронті. Згодом долучився до «Хартії», де служить його батько.
