Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Почесні найменування пов’язують сучасні військові частини із видатними діячами, місцевостями чи визначними подіями української історії.
Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія.
23 серпня 2024 року Президент України присвоїв 103-й окремій бригаді територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України почесне найменування «імені митрополита Андрея Шептицького».
Граф Андрей Шептицький (1865–1944) — предстоятель Української греко-католицької церкви, митрополит Галицький, архієпископ Львівський (1901–1944). Доктор права і богослов’я, меценат. Один із найвидатніших провідників української церкви й національного руху першої половини XX століття.
Митрополит Андрей Шептицький — символ духовної твердості, морального лідерства і глибокої любові до свого народу. Польський граф, який став українським священником. Чернець, який умів заробляти гроші і вчив цього українців. Заможна людина, яка практично все до копійки віддавала на розвиток української церкви, науки, культури, патріотичне виховання молоді. Патріот, який все життя відстоював українську ідею. Людина, яка із християнським смиренням приймала усяку владу — і мала сміливість перечити сильним світу цього, закликаючи до покаяння.
Митрополит був одним із засновників української скаутської організації «Пласт» і все життя підтримував її, підтримував також молодіжні організації «Сокіл», «Січ», товариства «Просвіта», українську організацію «Рідна Школа» та інші товариства, які займалися вихованням нового покоління.
Він жив у непросту епоху: війни, окупації, заборони мови, утиски церкви, спроби знищення української ідентичності. Але попри все — не скорився.
Андрей Шептицький щодня боровся: за право бути собою, говорити своєю мовою, молитися у своїй церкві, жити у своїй державі. Він не відступив — навіть тоді, коли за це платили життям.
Важко знайти діяча, чий авторитет був настільки беззаперечним. Навіть радянська система, яка з легкістю таврувала своїх опонентів «ворогами народу» і сотнями знищувала в таборах чи просто вбивала, не наважилася зачепити митрополита Андрея. Він проніс свій хрест до кінця життя, схиляючи голову лише перед Богом.
Сьогодні, як і тоді, Україна стоїть на межі. Знову — війна. Знову — загроза знищення. Знову — випробування для нації. Але ми не самі. За нами — сила предків. Голоси великих. Приклад тих, хто пройшов темряву й не загубив світло. Митрополит Шептицький — орієнтир для кожного, хто тримає зброю у справедливій війні проти загарбника. Для кожного, хто служить не лише силою, а й совістю. Його бачення України — це сильна, гідна, духовно зріла нація. І саме за таку Україну ми сьогодні боремось.
103-тя бригада ТрО носить його ім’я як знак честі. І як нагадування: бути українським воїном — це не лише про зброю, а про принципи, про силу духу, про вміння стояти за своїх.
Саме з таких постатей починається сила. Сила, яка не ламається у вирі війни. Сила, яка не втратила гідності, навіть коли світ втрачав розум.
