Суттєво проваливши систему відновлення свого втраченого у війні з Україною озброєння, російське командування продовжує вигрібати з усіляких баз зберігання різноманітних «динозаврів» від зброярів часів холодної війни, а то й Другої світової. На фронт вже були перекинуті МТ-ЛБ із корабельними зенітками, БТР-50, танки Т-55 та ПТ-76. Поскрібши «по сусєках», кремлівська влада натрапила і на такі раритети, як БТР-90. Що це за броньовик, кореспонденту АрміяInform розповів дослідник військової історії, техніки та озброєння, доктор історичних наук, професор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрій Харук.
— Під Авдіївкою зараз гаряче… Агресор кидає сюди буквально усе, що має — не гребуючи навіть загашниками випробувальних центрів. Саме з такого вигребли і черговий раритет — БТР-90, — розпочав нашу розмову дослідник озброєння.
— Що це за чергова російська Wunderwaфля?
— БТР-90 — це продукт екстенсивного розвитку концепції колісного бронетранспортера, започаткованої ще наприкінці 1950 років зі створенням БТР-60. Характерною рисою цієї схеми стало кормове розташування силової установки — вигідне з точки зору живучості машини, але вкрай незручне з точки зору виконання бронетранспортером своєї основної функції: доставки десанту до поля бою і його висадки.
У совдєпії вперто тримались за цю схему, хоч у цивілізованому світі давно зрозуміли: спішуватись з БТР/БМП набагато зручніше і, головне, безпечніше за «хвостом» бойової машини (використовуючи кормові двері або навіть апарель — це вже взагалі вершина комфорту. — Авт.), а не з бортів. Навіть чехословацький бронетранспортер ОТ-64 (випускався і в Польщі як SKOT-2. — Авт.) мав нормальні двері в кормі корпусу. Та козломорді мастєровиє були відданими традиції.
— Наскільки відомо з профільних довідників, ця бронемашина почала випускатися вже після розвалу срср. То що росіянам вдалося в неї вкласти?
— Коли на початку 1990 рр. на ГАЗі почали проєктування нового «аналоховнєта», призначеного для заміни БТР-60/70/80, у ньому застосували стару схему з розташованим в кормі дизелем (в цьому випадку — 2В-06-2С потужністю 510 к.с. — Авт.). Для десанту ж, як і на БТР-80, облаштували дверцята по бортах, між другою і третьою осями. Спробували посилити бронювання, днище зробили V-подібним — більш стійким до мін. Комплекс озброєння значно посилили порівняно з БТР-80. Його склад відповідав комплексу озброєння БМП-2 (30-мм гармата 2А42, 7,62-мм кулемет ПКТ, ПТРК «Конкурс». — Авт.), але з доповненням у постаті 30-мм автоматичного гранатомета АГС-17. Все це призвело до зростання маси машини — вона становить 22 тонни порівняно з 13,6 для БТР-80. Вміщає БТР-90 десять осіб — трьох членів екіпажу і сімох десантників.
Прототип БТР-90 «Росток» вперше показали публіці у 1994 році.
— Але далі презентації у середині 90-х років минулого сторіччя до серійного виробництва справа «з коліс» так і не пішла? Що завадило тим російським бронетанковим «танцюристам»?
— Випробування тривали десять років — темп «допилювання» був невисоким з огляду на обмежене фінансування. «Ліхіє 90-є, панімаєтє лі»… Зрештою, у 2004 році випробування завершились. Почалась бюрократична тяганина. Військові, хоч і підписали відповідні акти за результатами випробувань, чим далі, тим більше розуміли, що БТР-90 — це не той бронетранспортер, на якому можна буде воювати у ХХІ столітті. Концептуально машина безнадійно застаріла. Та все ж їх дотисли, і 2008 року БТР-90 офіційно беруть на озброєння армії лаптєстану.
— Тож вдача таки усміхнулась російським зброярам. А що ж було далі?
— А далі починається дивина. Неодноразово траплялись ситуації, коли певні зразки військової техніки, офіційно не взяті на озброєння, допускались до експлуатації і серійно випускались. А з БТР-90 ситуація склалась дзеркально протилежною: бронетранспортер взяли на озброєння, але міністерство нападу відмовилось його закупляти!
Реально виготовили, мабуть, не більше десятка прототипів і передсерійних машин. Чому? Золотопогонники вирішили зробити ставку на новий «аналоховнєт» — бронетранспортер «Бумєранг». Цей девайс продемонстрували на параді дев’ятого травня у далекому вже 2015 році, але й досі не довели до пуття. Натомість у 2010 році на озброєння взяли БТР-82А — трохи підшаманений БТР-80 з потужнішим озброєнням, «чья баєвая еффєктівность во многом прєвзошла БТР-90». Саме цей ерзац і лишається в них основним типом бронетранспортера.
— Дійсно, цікавий досвід створення «аналоговнєт» та розпилу оборонного бюджету…
— До 2015 року, коли програму офіційно закрили, творці БТР-90 ще мали надію, що міністерство нападу рф таки повернеться передом до їхнього дітища. Тож вони намагались модифікувати бронетранспортер, встановлюючи на нього бойові модулі «Бєрєжок» і «Бахча-У». Але нічого з того не вийшло. Проєктувалась на базі БТР-90 і бойова медична машина «Сухожиліє», але цей проєкт закрили ще 2006-го «в связі с затягіванієм сроков».
Нарешті, на «Мотовіліхінскіх заводах» намагались схрестити шасі БТР-90 з бойовим відділенням 120-мм САУ 2С31 «Вєна», щоб отримати аналог САУ «Нона-СВК». Але розрахунки показали, що така самохідка успадкує усі недоліки «Нони-СВК»: погана стійкість шасі, що зумовлювала обмежені кути горизонтального наведення, малий боєкомплект. А ще у 2009–2010 роках намагались проєктувати БТР «Гільза» — на основі БТР-90, але з переднім розташуванням двигуна і бойовим відділенням від БМП-3М. Та проєкт цей канув у Лету.
І на сам кінець повернімося до авдіївського БТР-90. Звідки він взявся? Ймовірно, з ангарів 38-го науково-дослідного інституту бронетанкової техніки в підмосковній Кубінці, де зберігаються різного роду прототипи. А там ще багато цікавого… Якщо тенденція збережеться — то на полі бою може з’явитись і «Маус»!
