Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Сучасні умови ведення бойових дій диктують розробникам гаубиць необхідність створювати їх універсальнішими. Спочатку гаубицями називали знаряддя для метання каміння. Слово гаубиця спершу звучало як «гауфниця», оскільки було запозичено з чеської (houfnice). Сучасне звучання воно набуло від німецького haubitze. У 60-х роках XIX століття відбувся перехід від гладкоствольних знарядь до нарізних (з насічками всередині для надання обертання снаряда) — це торкнулося і гаубиць. Цей вид гармат широко застосовували в обох світових війнах. Нині в арсеналі українських Сил оборони широко використовуються модифікації Д-20 і Д-30, а також закордонні екземпляри. Наприклад, вже стала знаменитою M777 — 4-тонна зброя калібру 155 мм, що буксирується, — передана Україні зі США. Наша ж сьогоднішня розповідь про французьку польову гаубицю TR-F1, екземпляри якої були направлені як військова допомога офіційним Парижем нашій країні та вже офіційно прийняті на озброєння ЗСУ.
TR-F1 — це 155-мм французька буксирувана гаубиця від державного виробника зброї концерну Nexter (колишнього — Giat Industries). Її повна назва — TRacté модель F1.TR була розроблена наприкінці 1970 років, щоб замінити стару 155-мм модель BF-50. Вперше ця пушка була представлена в 1979 році на оборонній виставці Eurosatory, однак на фінальне доопрацювання її конструкції пішло ще кілька років. Безпосередньо військові випробування почалися в 1987 році, а в серію виробництво цієї артсистеми було запущено лише в 1989 році і остаточно припинилося в 1993 році. Історія цього бойового виробу доволі нестандартна для гармат, що офіційно поставлені на озброєння. Адже загалом було виготовлено відносно невелику кількість цих гаубиць. Французька армія отримала 105 таких гармат. При цьому цікаво, що TR-F1 ніколи широко не використовувався у французькому війську. Деякі джерела повідомляють, що тільки 13 гаубиць були на озброєнні, тоді як 12 з цих 13 гаубиць були розгорнуті французькою армією в Джибуті. Решта гаубиць залишилися на складах.
Творці цієї зброї визначили її призначена для оснащення піхотних полків та характеризували хорошою стратегічною мобільністю, великою вогневою потужністю і простотою виконання.
Попри своє довголіття, ця зброя має набагато кращі характеристики, ніж радянські 152,4-мм буксирувані гаубиці 2А65 Мста-Б, які також перебувають на озброєнні українського війська. Разом із тим, «француженка» схожа на американську M198 та англо-італо-німецьку FH-70, хоча TR-F1 серед перелічених за своєю масою є найважчою.
Ця скорострільна 155-мм гармата має подвійну шлейфову конфігурацію з поворотною платформою. Її ствол 40-го калібру такий же, як і у 155-мм французької САУ AUF-1. TR-F1 здатна здійснити 6 пострілів на хвилину і має гарантовану дальність ведення вогню в 24 км стандартними снарядами HE-FRAG і 30 км реактивними боєприпасами. Загалом же ця гармата може стріляти всіма стандартними набоями НАТО калібру 155 мм. В її системі присутня гідротрамбовка, яка допомагає завантажувати снаряди. Дальність стрільби прямою наводкою становить 2 км.
Максимальна скорострільність, як зазначено вище, — 6 снарядів за хвилину. Проте такий темп стрільби можна підтримувати протягом 2 хвилин. Ця гаубиця може випустити коротку чергу з 3 снарядів протягом 15 секунд, чому допомагає гідравлічний механізм сприяння заряджанню. Хоча таку скорострільність постійно підтримувати неможливо через банальну втому розрахунку та перегрів гармати. У разі ламання цього пристрою, ведення вогню залишається можливим при ручному заряджанні, але зі зниженою швидкістю. А звичайна тривала скорострільність становить 2 снаряди за хвилину. При цьому ствол гармати необхідно міняти через кожні 3 тис. пострілів.
Зазвичай TR-F1 буксирується вантажівкою з боєприпасами місткістю у 48 набоїв, оснащеною спеціальним гідравлічним краном для переміщення кількох видів снарядів. На службі у французькій армії гаубицю TR-F1 буксирувала важка вантажівка — 10-тонна Renault TRM-10000. Потужність її двигуна — 264 к.с. Максимальна швидкість — 89 км/год. Місткість паливного бака — 500 літрів. Запас ходу — 1200 км.
TR-F1 є занадто важкою, аби розрахунок міг її довільно переміщати з однієї вогневої позиції на іншу. Тому ця гаубиця була оснащена невеликим двигуном потужністю 32 к.с. і мала автоматичну тягу. Зайнявши позицію, вона може самостійно розгортатися у короткий відтинок часу. При цьому максимальна швидкість самостійного (без буксира) руху на дорогах складає 8 км/год. Цей двигун також живить гідравлічні системи гаубиці та сприяє установці на позиції та переміщенню.
Артилерійський розрахунок TR-F1 складається з 7 осіб (якщо враховувати водія буксира, то екіпаж/розрахунок складається з 8 військовослужбовців): командира, навідника, 2 зарядних (замкових), оператора зарядного пристрою, водія та 2 правильних.
— У цій історії варто оцінювати не «вік» французьких TR-F1, а їх бойові характеристики у співвідношенні з «опонентами» в строю армії рф. Гаубиці TR-F1 в чомусь виступили «попередниками» славетних САУ CAESAR, бо саме для заміни TR-F1 в 2000-х роках французька армія й почала замовляти самохідні «Цезарі», — про таке в коментарі кореспонденту АрміяInform розповів військовий експерт і директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
— Знову зверну увагу, що TR-F1 має довжину ствола в 39 калібрів, дальність стрільби звичайним снарядом до 24 км, активно-реактивним — до 30 км. Темп стрільби — 6 пострілів на хвилину, обслуга — 7 осіб. За такими характеристиками французька TR-F1 «переграє» свого головного «опонента» — рашистські «Мста-Б», котрі хоч і можуть витримувати темп стрільби до 7 пострілів на хвилину, але мають дальність стрільби до 24 км звичайним снарядом та до 28 км активно-реактивним снарядом, — резюмував свою розповідь експерт.
ТR-F1 постачалася в деякі країни. У 1990–1991 роках ця французька гаубиця була експортована в Саудівську Аравію (28 одиниць). У 1991 році експортовано на Кіпр (12 одиниць). У 2011 році TR-F1 була поставлена в Сенегал (8 одиниць). Останні чотири TR-F1 у французькій армії були зняті з озброєння у 2022 році. Після заміни на САУ CAESAR близько 100 гаубиць TR-F1 перебували на зберіганні.
Відео: Ben b.
