Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Однією з базових тез російської пропаганди є твердження про масове поширення нацизму в Україні. Цей меседж регулярно транслюють і агресивно утверджують у межах щонайменше чотирьох інформаційних просторів.
Цинічна брехня про нацизм в Україні у внутрішньоросійських ЗМІ
Першим і найбільш вдячним полем поширення тверджень російської пропаганди є внутрішній медійний простір рф і, відповідно, внутрішньоросійська аудиторія. Російські ЗМІ довго, агресивно і настирливо привчали своїх глядачів і читачів до тези про панування націоналізму і нацизму в Україні.
Цинічна брехня про нацизм в Україні росіянам через контрольовані ЗМІ досягла бажаного ефекту − значна частина, чи, можливо, навіть переважна більшість громадян рф вірять у те, що росія воює саме проти нацистів.
Над поширенням, утвердженням і закріпленням відповідних тверджень про агресивний нацизм в Україні працював увесь державний апарат рф. У хід йшло все − від відвертих фейків, перекручень та інформаційних маніпуляцій до прямого переслідування тих, хто мав інтелектуальну мужність викривати цинічну брехню російської пропаганди.
читайте також:
Цинічна брехня про нацизм в Україні росіянам через контрольовані ЗМІ досягла бажаного ефекту − значна частина, чи, можливо, навіть переважна більшість громадян рф вірять у те, що росія воює саме проти нацистів.
Що змінилося після широкомасштабного вторгнення
24 лютого 2022 року в російських ЗМІ стрімко зросла кількість згадок про нацизм в Україні. Відтоді увага до «українського нацизму» в російському інформаційному полі залишається стабільно високою.
2 липня видання The New York Times опублікувало статтю Чарлі Смарта «Як російські ЗМІ поширюють неправдиві твердження про українських нацистів» (How the Russian Media Spread False Claims About Ukrainian Nazis). Журналіст з’ясував, що 24 лютого, у день широкомасштабного нападу рф на Україну, кількість публікацій російських ЗМІ про «українських нацистів» стрімко зросла в десятки разів − з умовних близько 50 на день до понад 2 тисяч!
Публікації у медіа були підхоплені російськими користувачами соціальних мереж і відтоді увага до «українського нацизму» в російському інформаційному полі залишається стабільно високою.
читайте також:
Поширюючи тезу про «український нацизм», рашистська пропаганда пояснює росіянами напад рф на Україну і забезпечує високу підтримку війни з боку російського суспільства. Ототожнення українців із нацистами дозволяє росіянам виправдовувати численні злочини російських військових проти українського мирного населення, навіть такі, як звірства в Бучі. Це допомагає створити в уяві росіян картину чорно-білого світу, в якому вони буцімто виступають на боці добра і мають моральне право вчиняти будь-який терор проти тих, кого вони призначили в цій картині на бік зла, зазначають експерти.
Рашистська пропаганда в зовнішньому світі
У європейської аудиторії не виникає сумнівів, що нацизм в Україні існує, натомість пропозиція подискутувати також і про російський нацизм у більшості випадків викликає повне нерозуміння й різке заперечення.
Другим полем докладання зусиль рашистської пропаганди стало творення образу «нацистської України» у світовому медійному просторі, насамперед у країнах ЄС. Пропагандистська робота Russia Todаy, замовні матеріали в готових продаватися ЗМІ окремих країн, використання куплених агентів впливу − способів і засобів у росії було вдосталь.
Результатом мало стати творення у світі певного образу українців, як націоналістів, антисемітів, нацистів тощо. Успіх роспропаганди в ЄС був суттєво меншим, ніж у самій росії, бо в Європі рашизму протидіяли відповідальні ЗМІ та чесні інтелектуали. Однак і тут рашистам вдалося почасти досягти бажаного результату − утвердити тезу про необхідність дискусії щодо того, чи є в Україні нацизм і наскільки він потужний.
Натомість пропозиція подискутувати також і про російський нацизм у більшості випадків викликає повне нерозуміння й різке заперечення. Хоча це саме в сучасній росії елементи нацизму вплетені в офіційну ідеологію і державну політику.
Рашистська пропаганда в Україні
У контрольованому українською владою інформпросторі шансів у рашистів практично немає. Тут ворожі пропагандисти не сприймаються, і замість них діють іпсошники − фахівці з інформаційно-психологічних операцій. Тезу про «нацизм в Україні» вони намагаються поширити непрямими методами, оскільки пряма пропаганда «в лоб» не спрацьовує.
Натомість на тимчасово окупованих територіях рашистські пропагандисти застосовують увесь звичний їм арсенал внутрішньоросійської пропаганди. Результати їхньої діяльності є суперечливими.
З одного боку, окупанти намагаються контролювати інформпростір захоплених територій і повністю відрізати місцевих мешканців від українських і світових джерел інформації. Однак, з другого боку, навіть якщо рашистам і вдається якоюсь мірою ізолювати громадян України від зовнішніх джерел інформації, то бажаного ефекту вони не досягають. Річ у тому, що українці мають потужний імунітет до прямої пропаганди, напрацьованої ще з радянських часів. Це змушує російських окупантів діяти примусово-адміністративними і навіть репресивно-терористичними методами, а також вдаватися до елементів ІПСО, бо інакше вплинути на місцеве населення вони виявляються неспроможними.
читайте також:
Внаслідок цього теза про засилля «нацизму в Україні» абсолютно не сприймається українськими громадянами. Вона повністю суперечить усьому їхньому попередньому побутовому та інформаційному досвіду. 30 років життя у незалежній Україні громадяни не стикалися тут із жодними проявами нацизму, і прямо говорять про це окупантам.
Націоналісти не є нацистами
Практично в усіх європейських країнах відсоток націоналістично налаштованих громадян у кілька разів вищий за відсоток націоналістів в Україні.
Твердження про відсутність у країні нацизму цілком відповідає дійсності. В Україні немає жодної впливової чи навіть помітної нацистської політичної сили чи організації. Слід окремо наголосити, що націоналісти не є нацистами, й практично в усіх європейських країнах відсоток націоналістично налаштованих громадян у кілька разів вищий за відсоток націоналістів в Україні − достатньо порівняти 2-2,5% прихильників націоналізму в Україні з 10-12 % у багатьох країнах Європи.
Під цим кутом зору українська політична нація є більш полікультурною і толерантною, ніж більшість інших європейських націй. Однак чомусь націоналізм у окремих європейських країнах, який є на порядок потужнішим за український, чомусь сприймається як нормальне явище, тоді як суттєво менш поширений у суспільстві український націоналізм не лише подається як загроза, а ще й маніпулятивно вслід за рашистською пропагандою прирівнюється до нацизму.
читайте також:
Ба більше, нацизмом російські пропагандисти називають звичайний український патріотизм, прагнення збереження власної ідентичності, мови, культури, держави… Одіозна «денацифікація», як завдання війни рф проти України, є з точки зору рашистів деукраїнізацією − нищенням усього українського аж до закликів депутата державної думи рф алєксєя журавльова вбити два мільйони не згодних стати манкуртами українців.
То чи є в Україні нацизм?
Нацисти в Україні − це російські окупанти, які є прибічниками людиноненависницької ідеології рашизму.
Як бачимо, нацизм у сучасній Україні якщо й існує, то винятково в тезах російської пропаганди. Вона безроздільно панує на внутрішньоросійському інформаційному просторі, почасти спромоглася закинути свої бридкі мацаки до Європи і зазнала майже повної поразки в Україні. Дрібка українського націоналізму європейського штибу в жодному разі не може бути кваліфікована як нацизм.
Однак слід усе ж визнати, що після 24 лютого 2022 року на території України нацизм суттєво посилився і кількість його прибічників значно зросла. Однак його прихильниками є зовсім не українці. Нацисти в Україні − це російські окупанти, які є прибічниками антиукраїнської ідеології рашизму, що поєднує елементи фашизму, нацизму і навіть почасти расизму. Приклад звірств у Бучі та інших містах і селах України переконливо унаочнює це твердження.
