Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Цього року виповнюється 625 років від дня народження засновника держави Престольного Криму та Половецького поля, більш відомої під назвою Кримське ханство, Хаджі Ґерая.
Розпад Орди
Золота Орда (Великий Улус) у XV столітті де-факто розпалася на кілька окремих країн, у кожній з яких правили з ханськими титулами нащадки Чингісхана Джучиди. Близько 1424 року утворився самостійний Сибірський улус, у 1429 році — Узбецький, у 1437-му — Казанський, у 1445-му — залежний від Москви Касимівський улус із центром у Городку Мещерському (Касимові) на річці Оці. 1466 року проголосив незалежність Астраханський улус, також у другій половині XV століття став політичною реальністю Ногайський улус, хани якого були не Чингізидами, а потомками кипчацького еміра Едигея.
Як відомо, імперія Чингісхана ще в XIII столітті завоювала й майже всі східнослов’янські князівства. Хани Золотої Орди збирали з них данину і затверджували місцевих правителів. Але з часом, коли Золота Орда стала розпадатися, колишня залежність почала слабнути, а подекуди й взагалі зникати, як, наприклад, на українських землях, частина яких, зокрема королівство Русі, звільнилися від ординської залежності ще на початку XIV століття, а інші вивели з-під ординської влади литовські князі, інкорпорувавши Київщину, Поділля, Волинь і Сіверщину до складу Великого князівства Литовського.
Однак Орда вважала ці землі своїми, аж доки хан Тохтамиш, який після розгрому 1395 року переховувався в литовського князя Вітовта, не виписав на знак подяки за свій порятунок особливий ярлик, яким офіційно передав під владу Литовського князівства землі Русі.
У процесі розпаду Великої Орди з’явилося й незалежне Кримське ханство. Його утворив нащадок правнука Чингісхана Уран-Тимура Хаджі Ґерай, де-факто ще в 1428 році. Але аж до 1441 року Хаджі Ґерай, як хан Великої Орди, намагався об’єднати цю державу під своєю владою. Власне, у той час він був не єдиним спадкоємцем, хто змагався за великоординський трон. Хани інших улусів, посталих на руїнах Золотої Орди, також намагалися це зробити.
Литовський ставленик
На початку 1434 року онук Тохтамиша Сеїд-Ахмед здобув Крим і прогнав звідти хана Хаджі Ґерая, оголосивши його та всіх його родичів «ворогами держави», наказавши знищити всіх до одного.
Хаджі Ґерай сховався від Сеїд-Ахмеда в Литві, де вступив на службу до великого литовського князя Вітовта, який дав йому пост старости в замку Ліда. Цей замок і нині стоїть у Гродненській області Білорусі, недалеко від литовського кордону. Вітовт не дуже часто давав татарським біженцям у своїй країні державні посади, і той факт, що Хаджі Ґерай був призначений на цей пост, свідчить, що Вітовт вважав свого гостя дуже важливою персоною.
Уже в 1437 році Сеїд-Ахмед був розбитий і прогнаний іншим Чингізидом — Кучук-Мухаммедом та відкочував на Поділля, звідки від 1438 року нападав на українські землі: Львів (1442), Олесько, Белз, доходячи аж до Гродна (1444). Сеїд-Ахмед вміло використовував боротьбу між претендентами на Велике князівство Литовське, підтримуючи князя Свидригайла Ольгердовича.
На початку 1440-х представники знатних кримських родів Ширин і Барин повстали проти Кучук-Мухаммеда. Беї цих родів відправили посольство до великого князя литовського Казимира IV Ягеллончика. Кримські посли заявили литовському правителю, що хочуть бачити своїм ханом Хаджі Ґерая, просили відпустити його до Криму й надати військову допомогу.
Коли в 1441 році Хаджі Ґерай зі свитою та литовсько-руським військом добрався до Криму, більшість беїв та мурз присягнули йому на вірність, а литовський маршалок Радзивілл затвердив його правителем незалежного Кримського ханства під протекцією великого князя литовського Казимира Ягеллончика.
Правитель усієї Орди
Титул правителя всієї Великої Орди в середині XV століття номінально все ще належав Сеїд-Ахмеду. У 1452 році він знову напав на українські землі, які обороняли дружини удільних волинських князів. Спустошивши територію від Поділля до Львова і зібравши трофеї, Сеїд-Ахмед відійшов назад до своїх володінь — межиріччя Дніпра і Дністра.
Саме тоді, коли він із військом відпочивав на березі Дніпра, Хаджі Ґерай несподівано напав на його стан.
Символом влади ординського хана була його кочова ставка — «ордобазар» з тронним шатром. Де б не перебував хан — у столиці чи в похідному таборі, «ордобазар» завжди подорожував з ним. Будь-який Чингізид, захопивши цю ставку, отримував разом із нею титул попередника. Саме це і сталося в 1452 році на узбережжі Дніпра: розбивши і прогнавши Сеїд-Ахмеда, Хаджі Ґерай вступив до покинутого тронного шатра і посів його місце. З цього моменту кримський хан вважався номінальним правителем усієї Золотої Орди.
Саме тому, саме після цієї перемоги на прохання литовських послів, Хаджі Ґерай підтвердив ярлик хана Тохтамиша на руські землі, а Московія почала платити данину Кримській державі.
Остання перемога
Хоча кримський правитель і заволодів західною частиною Великого Улусу, його східна частина, від Дону до Уралу, все ще залишалася під владою Кучук-Мухаммеда. Коли в 1459 році Кучук-Мухаммед помер, за трон почали змагатися два його сини: Ахмед та Махмуд.
За кілька років, перемігши Ахмеда, Махмуд зібрав усе підвладне йому військо та пішов у похід. У серпні 1465 року його орда стала на Дону, звідки був відкритий шлях на Московію, Русь та Крим. Хаджі Ґерай не став чекати, поки ворог вирішить, на кого скерувати своє військо, — він сам вийшов з армією до Дону та вдарив першим. І переміг. Ця перемога стала вершиною досягнень Хаджі Ґерая — він взяв гору над сарайським ханом, але так і не зміг скористатися плодами своєї слави.
У серпні 1466 року перший хан незалежної Кримської держави Хаджі Ґерай помер, причому ходили чутки, що його отруєно. І небезпідставно. Адже саме в той час він намагався здійснити свою давню мрію — захопити Сарай і об’єднати нарешті Золоту Орду.
