Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Собача служба у війську
Напевно, перша згадка про собак на війні наведена у творах давньогрецького історика й філософа Плутарха. В одному з творів він описав, як молоський дог Сотер підняв тривогу гавкотом, коли втратили пильність вартові, пропустивши висадку ворогів на березі Коринфа. Це одна з перших згадок про роботу вартових військових псів, а сфер застосування чотирилапих з давніх часів і досі – безліч.
Стаббі – єдиний в історії пес, якому присвоєно звання сержанта
Тварини встигли попрацювати в багатьох напрямках: бойові собаки, які воювали у спеціальних шипованих обладунках, наводили жах на ряди противника в давні часи. Вартові сповіщали про наближення ворога, не даючи застати солдатів зненацька; собаки-санітари приносили засоби першої допомоги пораненим на полі бою, відтягували їх у безпечніше місце або ж допомагали медикам уночі відшукувати живих. Слідопити, патрульні, зв’язківці, в’ючні й упряжні, сапери, підривники танків, собаки-розвідники і навіть «собаки-спецпризначенці» – відмий випадок, коли пес підірвав військовий ешелон!
Один із найвідоміших бойових собак – метис Стаббі, який брав участь у Першій світовій війні. Він отримав безліч нагород і, напевно, єдиний в історії собака, якому присвоєно військове звання сержанта. Цікаво, що Стаббі потрапив на поле бою разом з його хазяїном – солдатом Конроєм, ставши талісманом 102-го полку 26-ї піхотної дивізії («Янкі») США. Він швидко почав розпізнавати звук горна, вивчився ходити стройовим кроком і навіть навчився віддавати щось схоже на військове вітання, підносячи праву передню лапу до правої брови, коли те ж робили вояки дивізії. У цілому, Стаббі взяв участь у 17 боях, одного разу врятував солдатів, що спали, відчувши запах газу від снарядів, працював з пошуку поранених і був кілька разів поранений. Він двічі відвідав Білий дім і зустрічався згодом з президентами Хардінгом і Куліджем. Стаббі нагороджений багатьма медалями за героїзм, зокрема медаллю від гуманітарної спілки США. Її вручив йому генерал Джон Першинг.
У період між світовими війнами службових собак тренували різні країни, і в роки Другої світової тисячі псів в усіх арміях знаходили міни, вивозили поранених, охороняли полонених, приносили накази і донесення.
В Афганістані жоден міношукач не міг виявити італійські безкорпусні міни
Новий поштовх у розвитку бойових собак дала війна в Афганістані – як виявилось, жоден міношукач не міг виявити, наприклад, італійські безкорпусні міни – а «цуцики» їх знаходили.
Після розпаду СРСР в Україні не залишилось центрів підготовки собак для потреб військових – чотирилапих помічників готували прикордонники і міліція.
Торік створено кінологічний центр
Як розповідає начальник кінологічного центру об’єднаного навчально-тренувального центру Сил підтримки ЗС України в Кам’янці-Подільському підполковник В’ячеслав Чорний, в Україні потреба в бойових собаках з’явилася у 2001 році, коли почалась робота українських саперів з гуманітарного розмінування в місіях ООН. Саме тоді сформований єдиний в Україні центр розмінування у складі Військово-інженерного інституту. Перші роки готували лише міно-розшукових псів, а з початком війни на Сході України розпочали програму з підготовки вартових собак. Кінологічні підрозділи виявилися необхідними для охорони складів, де були підриви, підпали. У вересні 2020-го створено кінологічний центр.
Тимчасовий виконувач обов’язків очільника кінологічного центру капітан Максим Ананчук розповів, що в Центрі триває підготовка службових собак у таких напрямках: вартових (сторожових), яких використовують на блокпостах з охорони об’єктів, складів. Звісно, іде підготовка міно-розшукових псів, які працюють в районі ООС, та для миротворчих місій у Косові й Афганістані.
Нині собаки ведуть пошук вибухових речовин на ділянках доріг, у приміщеннях, транспортних засобах, також виконують обшук вантажів, в яких можуть бути сховані вибухові речовини.
Як відбувається вишкіл інструкторів і собак
У Центрі є три напрямки підготовки.
Перший – загальний курс за програмою «Кінолог». Тут відбувається вишкіл інструкторів. Півторамісячний курс проходить без собак. Курсанти здобувають загальні кінологічні знання – теорію, ветеринарію, загальну обізнаність про собак. По закінченню курсів видають сертифікати інструктора. Після успішної підготовки за цією програмою військові приїздять до центру вже на тримісячний термін для підготовки псів, розрахунків із собаками – за напрямками підрозділів ЗСУ, кому який потрібно. Фахівці прибувають з військ зі своїми службовими собаками.
Для навчання використовують, зокрема, собак, які є у Центрі. Це племінні особини, яких розводять. Вони навчені для роботи як вартові й міно-розшукові. З ними інструктори показують курсантам, які прибувають, що пес має робити, які вимоги до тварин, до людей, їхні дії для наочності.
Використовують такі породи, як німецька вівчарка, бельгійська, малінуа, ротвейлер, доберман, лабрадор… Як зазначають інструктори, легше працювати з німецькою й бельгійської вівчарками, саме їх масово використовують у підготовці.
Цікаво, що суки вірніші хазяїну, а кобелю потрібна додаткова увага, він може вільніше почуватися, тому під час навчання треба слідкувати, щоб кобель не взяв верх над господарем. Йому треба показати, хто головний.
Вік собак, придатних до навчання – від 9 місяців до 3 років. Собака зазвичай служить 8-9 років. Після цього – списується, і інструктор, який продовжує далі службу, приїжджає з молодим чотирилапим другом. Списані «барбоси» перебувають на забезпеченні в підрозділах, їх годують, вони доживають до скону віку. Якщо він не хворів, живе здебільшого 12-13 років.
Про рівень підготовки собак красномовно вказує факт – у практиці центру не було ні підривів, ні поранень псів під час робіт із розмінування.
Які вимоги до кудлатих помічників
Коли собака прибуває з військ на навчання, до нього є певні вимоги: він має відповідати віковим параметрам, бути клінічно здоровим і щепленим. Крім того, повинні бути первинні навички – наприклад, приносити апорт, активно реагувати на м’ячик, іграшку, приносити, гратися, бо підготовка здобування апортувального предмета відбувається на базі гри. У вартових собак має бути хватка. Пес має хапати ганчірку, рукав, показувати злобу до помічника, який працюватиме з ним. Тоді собаку можна вишколювати далі.
Хто може бути інструктором
Насамперед в інструктора має бути освіта як мінімум 11 класів, вища вже за бажанням. Загальний відбір кандидатів на кінолога відбувається у військах, звідки відбирають і делегують людей. Начальники підрозділів відбирають тих, хто бажає стати кінологом. Потім їхнє завдання – приїхати до центру і пройти курс кінолога. Якщо кандидат складає іспити на рівні від «задовільно» до «відмінно», він придатний. У випадку, якщо не склав, не засвоїв – не отримує відповідного документа і не має права приїхати у центр із собакою. Зазвичай на курсі буває приблизно взводна група, завдяки попередньому відбору відсів невеликий. Як правило, половина курсантів йде на міно-розшукову підготовку, інші – на вартову. Нині в планах розпочати підготовку псів для пошуку наркотичних речовин.
– Кінологічний центр дає базу знань, а не всю конкретику завдань за 1,5 місяці. Далі інструктори у підрозділах мають підтримувати те, що набули, і розвиватися самостійно. У школах НАТО відбувається підготовка термінами – 9 місяців, рік, півтора року. Ми такого не можемо забезпечити. У нас все більш скорочено, багато що лишається для подальшого опрацювання у підрозділі. Коли відбувається спільна дія з іноземцями, коли наші військові перебувають у місії, то тісно співпрацюють з італійцями, американцями. Один в одного вчаться, розказують, як працюють там собаки, які виконують маніпуляції, щоб пса легше вишколити. Потім беремо це на озброєння, – розповів тво очільника кінологічного центру капітан Максим Ананчук.
