Чотири роки він перебував у російському полоні, 5 червня 2026 року його звільнили в рамках чергового обміну полоненими. Наприкінці липня…
Американська бойова медикиня зі штату Юта Ґленна Манчеґо на псевдо BabyDoc настільки захопилася Україною, що планує залишитись тут навіть після війни.
Її історією поділився Інтернаціональний легіон оборони України.
Маючи за плечима як медичну, так і військову підготовку Ґленна Манчеґо вирішила, що ці навички можуть стати в пригоді там, де «щодня вирішується питання життя і смерті», тож, поки весь світ лише намагався осмислити масштаб катастрофи після повномасштабного вторгнення рф, вона вже ухвалила рішення, яке змінило її життя.
«Перші місяці служби в Україні Ґленна провела в одному з інтернаціональних штурмових підрозділів. Українців там було небагато — здебільшого командири та офіцери. Основу особового складу становили іноземні добровольці, переважно з англомовних країн. Згодом вона приєдналася до Другого Інтернаціонального легіону оборони України, де співпраця між українськими та іноземними військовими була значно тіснішою», — йдеться в матеріалі.
«Універсальний льотчик»: пілот МіГ-29 Morgan знищив 26 ворожих ракет та БПЛА
Відтоді минуло вже чотири роки, і за цей час Україна стала для легіонерки чимось значно більшим, ніж просто місцем служби.
«В українців мотивація абсолютно зрозуміла. Вони захищають свою Батьківщину, свої родини та своє право залишатися українцями. Бути поруч із ними й служити разом із ними дуже надихає. Це підіймати бойовий дух і постійно нагадує, заради чого ти тут. Поруч із ними особливо чітко усвідомлюєш, який внесок робиш і чому це має значення», — ділиться захисниця.
Сьогодні Ґленна працює здебільшого на стабілізаційних пунктах і зазначає, що найважча частина її роботи — це психологічний тягар.
«Найтяжче в цій роботі — бачити своїх друзів, побратимів і посестер, коли вони страждають від страшного болю та мають тяжкі поранення, а ти відчайдушно намагаєшся врятувати їм життя. Я дуже добре пам’ятаю слова одного з наших інструкторів на курсі підготовки медиків. Вони закарбувались у моїй пам’яті назавжди: „Ти з’являєшся перед людиною в найгірший день її життя, щоб стати для неї найкращим другом“», — розповідає BabyDoc.
Вижив після п’яти ударів FPV: боєць 155 ОМБр розповів про свій вихід з-під Покровська
Втім, попри всі труднощі, зокрема й мовні, військовий досвід навчив її швидко знаходити рішення в будь-яких ситуаціях та працювати з тим, що є.
«Коли я служила у штурмовому підрозділі, робочою мовою була англійська. Але водночас ми вивчали окремі українські слова та команди, щоб пришвидшити спілкування й отримувати короткі та зрозумілі відповіді саме тоді, коли це найважливіше. Google Translate дуже допомагає, особливо тому, що ним можна користуватися без доступу до інтернету. А іноді достатньо й просто жестів. У медицині трохи легше, адже більшість термінів і назв препаратів схожі в різних мовах, що значно полегшує роботу», — пояснює бійчиня.
Щодо свого подальшого майбутнього, то Ґленна дивиться на нього з обережним оптимізмом та вже має кілька варіантів.
«Після війни я планую жити тут, в Україні, і повернутися до університету. Або, можливо, відкрити власний бар — поки що шанси десь п’ятдесят на п’ятдесят. Такий наразі мій план на майбутнє», — каже бойова медикиня.
Колумбійський доброволець «Торнадо» 110 діб тримав позицію, відбиваючи постійні російські атаки
