Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Двадцять років тому старший сержант Василь Корінецький вперше переступив поріг КПП своєї частини. Ще будучи юнаком, який і сам не знав, яка подальша доля чекає на нього зі зміною цивільного статусу на військовий однострій. Та армія, навіть тих часів, подобалась йому. І от нині можна сказати, що Василь прожив одне невелике життя разом зі своїм бойовим колективом.
– Ви розумієте, я відчув, що служба у війську – це моє, – з усмішкою каже Василь. – Ну, може для когось це звучить дивно, але це правда.
За двадцять років служби встиг одружитись, виростити двох дітей, спробувати себе як спеціаліста урядового зв’язку і навіть прикордонника. Та все ж таки його серце залишилось у колійному батальйоні ДССТ МО України, де він служить уже тринадцять років.
– Я б не хотів міняти своє життя ні на що інше, – каже Василь. – Вважаю, що служба в армії – це гідне заняття для гідних чоловіків. І взагалі, військова служба – це справа для кожного чоловіка – громадянина держави, яка воює!
