Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
Звідки виник такий позивний у цього командира роти, достеменно невідомо. Старожили підрозділу подейкують, що це завдяки доброму характеру і хорошій бойовій вдачі їхнього командира. Попри свій досить молодий вік, «Балу» на війні вже понад чотири роки. Разом із побратимами він звільняв від ворогів Хутір Вільний, вів бої поблизу Новотошківки, а нині – обороняє рубежі неподалік Кримського. За словами офіцера, насамперед після завершення війни, коли здасть свої повноваження і відповідальність за людей, він просто спатиме так довго, скільки зможе, щоб побачити сни, втрачені впродовж тривалих, прошитих ворожими трасерами й кулями снайперів ночей.
Удома на нього чекають чарівні двійнятка: Марійка й Даринка. Вони радіють кожній миті, коли є змога поспілкуватися зі своїм мужнім і таким добрим татусем. Саме ці дві перлинки – найцінніший скарб нашого Героя там, у мирному житті. А тут, на війні, він береже й цінує кожного воїна в підрозділі й робить усе, щоб не допустити втрат. І тримає в пам’яті поіменно всіх бойових побратимів, які пішли у вічність, боронячи пліч-о-пліч із ним нашу державу.
Командир добре знає: будь-яке перемир’я закінчується широкомасштабним наступом ворога. Тому він і його підрозділ підтримують свою ділянку оборони у надійному бойовому стані. Не розповідатимемо тонкощі цієї роботи – нехай вона стане неприємним сюрпризом для ворога у випадку його агресивних дій.
- Нехай Україна знає: ми зможемо захистити нашу державу, – каже командир. – Для цього у нас є все: і знання, як воювати, і люди, які вміють це робити.
