Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Лікарі обласної клінічної лікарні імені Мечникова зустрілися з матерями загиблих героїв — захисників України — та провели їх медогляд та обстеження. Протягом дня жінки пройшли усіх спеціалістів, а також отримали консультації та рекомендації щодо лікування та покращення свого здоров’я.
Від усіх солдатських матерів до лікарів звернулася Катерина Максимівна Ніколаєва. Вона, зі сльозами на очах, подякувала медикам, за душевну зустріч та теплу атмосферу, яку створили для них у лікарні.
— Мій синочок Микола загинув 17 червня 2015 року на Луганщині. Я живу з цим і кожного дня плачу, — розповіла кореспонденту АрміяInform Катерина Максимівна. — Із початком бойових дій на Донбасі він чергував на постах у Дніпрі, а також допомагав у ремонті військового обладнання. Микола був патріотом своєї країни. Згадую, як їдемо полем, а він каже — мама, подивись, яка красива Україна! Невже можна її віддати ворогові!? Мамусечко, я піду воювати за те, щоб ви спали вдома, а не у підвалах. Щоб Дніпро та уся наша країна були вільними. І він підписав контракт та пішов на війну захищати нас. Його дуже любили всі солдати, адже Микола був майстер на усі руки. Коли він загинув, на його прощання приїхали понад 200 побратимів. Йому був 41 рік…
Перед початком великого медогляду матері загиблих на Донбасі воїнів провідали та підтримали пораненого 19-річного солдата Максима, який днями постраждав під час ворожого обстрілу позиції українських захисників поблизу Красногорівки і наразі проходить лікування. Вони побажали юнаку найшвидшого одужання та подякували йому за захист України.
— Ми провідали бійця тому, що ми — мами, і хочемо донести частинку нашого тепла усім воїнам. Щоб вони розуміли, що ми — це їхня підтримка, ми за них молимося, думаємо, дбаємо та оберігаємо, — сказала Надія Колотвіна. Син цієї жінки загинув в районі проведення АТО у 2014-му.
— Я тут вперше, — поділилася своїми враженнями про перебування у лікарні Надія Василівна. — Приїхала з міста П’ятихатки на обстеження. Розумієте, ми всі мами загиблих бійців. Для нас це дуже потрібно, адже буває, що артеріальний тиск підвищується і серце усе частіше дає про себе знати. А тут така сучасна апаратура… Дякуємо, що в нас вкладають душу, з повагою ставляться та йдуть, як кажуть, на зустріч. Мій син Олександр Колотвін пройшов Майдан. До того часу мешкав у Дніпрі, працював кухарем та майстром із приготування піци. Із початком АТО він був розвідником у батальйоні «Айдар». Нікому про це не казав. І я не знала, що він на війні. Лише пам’ятаю, як 22 червня моя донька показала його фото, де він на Донбасі. Відтоді усе моє життя перевернулося…
Солдат Олександр Колотвін брав участь у визволенні міста Щастя, селищ Металіст та Лутугине.
— Саша загинув у серпні 2014-го, — продовжує розповідати пані Надія. — У переддень, коли ми отримали страшну звістку, я тяжко працювала — заступила у нічну зміну на автозаправці. Напередодні син зателефонував і сказав, що вони виходять на завдання і з ним не буде зв’язку чотири дні. Ви розумієте, що материнське серце усе відчуває. Попри попередження, я все ж неодноразово його набирала. Але зв’язок був відсутній. Я прийшла на роботу в ніч 15 серпня, а у моєї доньки наступного дня був день народження. Зранку мені зателефонував онук і сказав: «Бабуля, йди швидше до дому — будемо маму вітати». Це було десь біля сьомої. У восьмій я вже була вдома. Знаєте, я вітала донечку, але чомусь ніхто з нас двох не усміхався… Ми нібито відчували, що з Сашком щось сталося. І десь через пів години подзвонила невістка і сказала, що Саші більше немає… Під час виконання бойового завдання він загинув під Хрящуватим на Луганщині. У ті дні там йшли сильні обстріли і його не могли тривалий час забрати з поля бою. Насправді, серпень 2014-го був пекельним. Тоді загинуло дуже багато наших хлопців…
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі солдат Олександр Вікторович Колотвін нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) та іншими відзнаками.
Як зазначив головний лікар Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І.І. Мечникова Сергій Риженко: «Ми — сини, розуміємо наскільки важливо сьогодні приділити увагу матерям загиблих героїв, які в цей важкий момент відчувають не лише душевний, а й фізичний біль».
— Мама — це найдорожче для кожного з нас, — зазначив Сергій Анатолійович. — Медичний персонал лікарні Мечникова намагається максимально сприяти в лікуванні матусь воїнів, які до нас звертаються. Ми усе будемо робити задля того, щоб в нашій лікарні усі герої, а також їхні мами та дружини довічно мали можливість отримувати кваліфіковану медичну допомогу. Для цього ми відкриваємо усі кабінети з висококласною медичною технікою та обладнанням, комп’ютерами та МРТ-діагностикою.
