Саме таким шляхом скористався Сергій — військовослужбовець 152-ї окремої єгерської бригади. Про своє рішення добровільно мобілізуватися, службу у різних підрозділах та повернення до війська він розповів…
Олег потрапив до війська у квітні 2014-го за мобілізацією. Став бухгалтером у механізованій бригаді, бо мав вищу фінансово-економічну освіту. Згодом він – командир відділення і головний сержант роти. Та на цьому хлопець не зупинився – пройшов офіцерські курси й очолив роту вогневої підтримки.
До війни Олег працював керівником відділення престижного банку на Дніпропетровщині. Але з часу, коли потрапив до війська, цивільне життя його не вельми приваблює. Для себе зрозумів – його місце в армії. А друга вища освіта «Психологія та педагогіка» допомагає знаходити спільну мову з підлеглими.
– У січні 2015-го поблизу траси Горлівка – Донецьк ми боронили блокпост. І в один із тих днів ворог атакував наші позиції за підтримки артилерії і танків. Бій тривав близько трьох години. На нашій бронетехніці закінчилися боєприпаси, тож вирішили відправити її в тил. Після бою ми удев’ятьох потрапили в оточення, а пізніше і в полон, – пригадує Олег.
У цей день бойовики вишиковували біля стіни полонених й імітували розстріл, хотіли так морально зламати нас.
– Найважчими в полоні видалися перші два тижні. І не тільки через постійні допити. Найбільш боляче було дивитися на те, як катували цивільних, неповинних людей. Згадую випадок, як бойовики затримали дівчат 14-15 років. У телефонах цих дітей знайшли світлини з Майдану, за що їх дуже сильно побили, – говорить військовослужбовець.
У полоні Олег перебував 43 дні. Після чого бранців поетапно обміняли.
Наразі Олег у складі свого підрозділу виконує бойові завдання на Луганщині. На його повернення додому чекають кохана дружина і двоє доньок.
