Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
У середніх школах в Гельсінкі медіаграмотнтість та сильне критичне мислення стали ключовим міжпредметним компонентом національної навчальної програми, яка була запроваджена у 2016 році. Це, зокрема, дозволило країні очолити рейтинг Індексу медіаграмотності в 2019 році, куди входять 35 країн Європи.
Як повідомляє Детектор.Медіа, британські журналісти дізналися, як це фінам вдалося й чого навчають у їхніх школах. Наприклад, на уроках математики учнів навчають, як недоброзичливці можуть маніпулювати статистикою. На уроках мистецтва учням пояснюють, як можуть підроблювати зображення, а на заняттях з історії школярі аналізують відомі пропагандистські кампанії. Вчителі ж з фінської мови працюють з ними над способами, за допомогою яких тексти можна використовувати для введення в оману.
Мета — активні, відповідальні громадяни та виборці. Критичне мислення, перевірка фактів, інтерпретація та оцінка всієї одержуваної інформації, де б вона не з’явилася, є вкрай важливими. Тому в школах це було зроблено ключовою частиною усіх предметів.
Така навчальна програма — це частина широкої стратегії, що розроблена фінським урядом після 2014 року. Тоді країна стикнулася з дезінформацією, яку поширювала Російська Федерація. Більшість кампаній РФ, пише журналіст, просували через «альтернативні» фінські сайти та облікові записи в соціальних мережах. Вони атакували ЄС, акцентуючи на питаннях імміграції, та намагались вплинути на дискусію щодо повного членства Фінляндії в НАТО.
У навчанні дітей звертають увагу на три різновиди оманливої інформації: мізінформацію (misinformation, помилки), малінформацію (malinformation, чутки) та дезінформацію (disinformation) — брехня, яка розповсюджуються навмисно, щоб вводити в оману. Такий підхід приводить до результату, коли навіть зовсім маленькі діти можуть це зрозуміти.
Також учнів вчать ставити питання до інформації: хто її створив; де це було опубліковано; що вона реально означала; яка була мета повідомлення; на чому базувались твердження; це факт чи чиєсь судження; чи інформацію якось перевіряли тощо.
Як пояснюють у шкільних закладах, сьогодні діти не читають газет і не дивляться телевізійні новини. Вони не шукають новини, а просто натрапляють на них у WhatsApp, YouTube, Instagram, Snapchat… Або, точніше, алгоритм вибирає їх саме для них. Вони повинні вміти критично підходити до цього. Не цинічно, щоб вони думали, що всі брешуть, але критично.
