Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто…
Військовослужбовець Руслан уже більше ніж п’ять років служить у війську. Наразі воїн у складі свого підрозділу боронить східні кордони на Луганському напрямку. За спеціальністю він учитель фізичного виховання та Захисту Вітчизни. Раніше армієць про військову кар’єру навіть і не мріяв, навчався в цивільному виші та паралельно на військовій кафедрі, проте події на Сході України кардинально змінили його світогляд. Руслан у 2014 році призвався за мобілізацією на посаду командира взводу і з перших днів війни виконував завдання на фронті. Практично одразу ж він потрапив боронити Донецький аеропорт.
– Я був безпосередньо на диспетчерській вежі Донецького аеропорту і наша задача була її утримати. Ми були оточені зі всіх боків ворогом, знаходилися на відкритому просторі, і майже всі обстріли противника були в наш бік. Під час чергового обстрілу під шквальним вогнем усі наші захисні споруди ворог знищив, зокрема було знищено багато одиниць особистої зброї, засобів індивідуального захисту. Водночас ми зробили захисні споруди з плитки, бруківки, піску тощо, треба було ж якось триматись. У той момент, коли ми боронили Донецький аеропорт, військові, які були позаду нас, мали можливість укріпити лінію оборони, що надалі дало можливість затримати ворога, – розповів військовослужбовець Руслан.
Основним досягненням для себе Руслан вважає те, що його підрозділ залишав Донецьке летовище без втрат. Як вважає військовий, патріотизм у тих військовослужбовців, які були в ДАПі, був на найвищому рівні, і тому є багато прикладів, – ніхто навіть і не думав про власну безпеку, було завдання – його треба було виконувати будь-якою ціною, навіть коли на терезах власне життя.
Наразі Руслан проходить військову службу в десантно-штурмовій бригаді на посаді командира батальйону. В майбутньому боєць прагне будувати військову кар’єру – це рішення він прийняв практично одразу, коли потрапив до війська. На повернення додому Руслана чекають дружина, мати та двоє дітей.
