Все це через інформаційну небезпеку, яку становлять анонімні канали, а також потенційні можливості російських спецслужб відстежувати приватні повідомлення в цьому застосунку. Проблему загострило…
Режим «Тиші» на позиціях, що в районі Авдіївки, взагалі поняття незвичне. Починаючи з 2014 року люди тут звикли до звуків вибухів і боїв. Але нині дійсно панує тиша. У супроводі пресофіцера однієї з механізованих бригад ОТУ «Схід» пересуваємося на позицію, що розташована в районі промислової зони. Рухаємося ходами сполучень, які викопані бійцями до повного профілю. Навкруги бачимо наслідки обстрілів: зруйновані будівлі, розтрощені дерева, вирви від снарядів і мін.
«Промка» – найбільш небезпечна ділянка оборони міста. Відстань до ворожих траншей тут в окремих місцях складає від 70 до 100 метрів. Нас зустрічає командир ВОПу Андрій, ще молодий, але вже досвідчений офіцер. За його плечима декілька років участі у бойових діях на Сході країни. Запитуємо, як ворог дотримується режиму «тиші?» – Обстрілів стало значно менше, але неприцільні поодинокі черги зі стрілецької зброї в бік наших позицій, особливо в нічний час, бувають, – розповідає командир. – Ми спостерігаємо і на провокації не відповідаємо. Але з кожним днем ворог стає все більш зухвалим. Вони не приховуючись займаються інженерним обладнанням своїх позицій.
На спостережному пункті чергова зміна несе службу. Кулеметник Сергій уважно спостерігає через трубу розвідника за позиціями ворога. – Знову за лопату взялися. Землю викидають з траншеї, навіть голови не пригинають, – ділиться побаченим спостерігач.
Звісно про кожен випадок порушення домовленостей щодо умов припинення вогню командування доповідає у штаб, представникам ОБСЕ, спостерігачам СЦКК, надає фото і відеоматеріали.
До речі, серед захисників Авдіївки чимало уродженців Донбасу. Командир відділення сержант Микола з Донецької області. До війни працював на шахті. З 2015 року знаходиться на передовій. Тут знайшов свою другу половинку. Вона теж військова, медична сестра в іншому підрозділі. Його земляк солдат-медик Данило родом з Єнакієва. Після закінчення медичного закладу встиг попрацювати лікарем у рідному місті. З початком війни переїхав на підконтрольну Україні територію. Підписав контракт і нині у складі механізованої роти виконує бойові завдання в районі Авдіївки.
– У мене дома залишилися батьки, друзі, знайомі – розповідає Данило. – Я туди обов’язково повернуся, коли на Донбасі запанує мир.
У вільний від виконання бойових завдань час військовослужбовці підрозділу займаються побутом. У них є навіть своя теплиця, де вони вирощують овочі: помідори та огірки, які йдуть до столу особового складу.
