Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
З унікальними документами, світлинами та ескізами нагород, нарукавних знаків і одностроїв українських збройних сил доби Перших визвольних змагань можна ознайомитись на виставці «Військо доби Української революції 1917–1921 рр.», яку до Дня Збройних Сил України підготували співробітники Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.
читайте також:
Документи виставки впорядковано за п’ятьма хронологічно-тематичними блоками, кожен з яких охоплює один із завершених періодів історії української національно-демократичної революції початку ХХ ст., внаслідок якої постала українська держава. У межах кожного з них національні збройні сили пройшли важливі етапи своєї історії, еволюціонуючи в контексті військово-політичної ситуації.
У першому розділі представлені джерела початкового етапу революції й доба українізації військових частин колишньої російської імператорської армії. У цей українські військові не лише пройшли важливу організаційну еволюцію, під час якої було створено національні збройні частини та органи вищого військового керівництва. Вони також відіграли ключову роль драйвера державотворчих процесів.
Саме військові зробили можливим проголошення універсалів Української Центральної Ради як ключових документів, внаслідок появи яких постала українська держава. Особливо помітною роль військових є в ухваленні Першого і Третього універсалів, які було видано фактично за підсумками Другого та Третього Всеукраїнських військових з’їздів. Важливими є представлені в цьому розділі виставки документи початкового етапу оборони України від більшовицької агресії в грудні 1917 року, зокрема датований 20 грудня 1917 року Наказ по Військовому Генеральному Секретарству УНР про призначення полковника Юрія Капкана «Командуючим всіма Українськими військами для оборони України від наступу армій ради народних комісарів».
Документи другого розділу охоплюють період березня — квітня 1918 року, коли одночасно з визволенням України від більшовицьких окупантів закладалися «нові і тверді основи» збройних сил Української Народної Республіки. Цей етап не менш важливий за попередній, оскільки саме тоді українські військові від підготовки до створення українських збройних сил, перерваної російською агресією, перейшли до створення Армії УНР. На високу оцінку заслуговує ґрунтовна системна робота українських військовиків зі створення регулярної армії, яка стосувалася всіх складників військового будівництва.
Відкриває цей виставковий блок Наказ по Управлінню Генерального штабу від 10 березня 1918 р. про формування та початок роботи цього органу вищого військового керівництва, а одним із найцікавіших документів є «Програма по приготуванню інструкторів гарматчиків». Він привертає увагу з огляду на вагоме значення, якого набула артилерія у війнах ХХ—ХХІ століття, зокрема й у сучасній Великій Визвольній війні українського народу проти агресії російської федерації.
Третій блок виставки — документи Української Держави часів гетьманування Павла Скоропадського. Насамперед у ньому представлено накази Військової Офіції Української Держави та розлогий фрагмент Положення про Головне управління Генерального штабу. Велика увага в наказах приділена дотриманню військової дисципліни серед старшини українського війська. Зокрема, цікавим є наказ від 26 липня 1918 року, який вкотре засвідчує небезпідставність закидів до засилля російських реваншистів у гетьманському уряді й армії. У наказі йдеться про заборону офіцерам носити погони колишньої царської армії. Вочевидь, це було настільки поширеним явищем, що на нього довелося відреагувати спеціальним наказом:
«Не дивлячись на низку розпоряджень, ще й зараз можна бачити офіцерів в погонах бувшої російської армії. Зазначене явище свідчить, що деякі офіцери, користуючись гостинністю України, не лічать для себе обов’язковими розпорядження Українського Уряду. Таке відношення з боку деяких офіцерів до розпоряджень влади примушує мене вжити рішучих заходів впливу. Наказую всім Комендантам і відповідним Начальникам затримувати всіх офіцерів, які носять погони бувшої царської армії, й обов’язково відбирати підписку в тому, що надалі вони таких носити не будуть. Хто не виконає своєї обіцянки або не буде коритись вимогам щодо ношення погон, будуть вислані за межі України в адміністративному порядку».
Справедливості заради слід зазначити, що наказ свідчить про готовність рішуче боротися з описаним ганебним явищем.
Чи не найцікавішим є четвертий блок виставки, документи якого охоплюють період з кінця 1918-го до 1921 року, коли Армії УНР довелося відчайдушно боронити Україну насамперед від російської білогвардійської та більшовицької агресії. Військово-політичне становище в цей час було таким, що українське військо було чи не єдиним дієвим репрезентантом української державності, а українська держава, по суті, злилася з Армією УНР.
читайте також:
Саме в цьому розділі можна побачити ескізи уніформи для всіх родів зброї військ УНР, малюнки шинелі моряка, відзнак за родами зброї, малюнок і фото бойової нагороди Армії УНР — ордена «Залізний Хрест», яким могли бути нагороджені за рішенням Ради Залізного Хреста лише особи, які брали участь у Зимовому поході з 6 грудня 1919 року по 6 травня 1919 року «незалежно від нагороди другими орденами». І, звичайно ж, текст Присяги Українських Народних Республіканських Військ:
«Клянусь честю громадянина Української Народної Республіки і торжественно присягаю Всемогущому Богу вірно Українській Народній Республіці служити, слухняно повинуватися її верховній владі Директорії, правительству і народній армії. … на воді, на суші, у воздусі, в день і ніч в боях, наступах, сутичках і всякого роду предприємствах, словом на кожному місці, у всяку пору і в кожнім випадку хоробро і мужньо до останнього краплі крови боротися. Своїх військових частин, прапорів і зброї ні в якому разі не кидати, з ворогом ні в які навіть найменьші порозуміння не входити, завжди поводитись так, як цього військові закони та честь воїна-лицаря вимагають, в цей спосіб і честью жити і честью умерти».
Дещо осібно стоїть заключний п’ятий розділ виставки, до якого увійшли документи з історії війська Західноукраїнської Народної Республіки — Української Галицької армії. У ньому представлено різноманітні документи з організації й діяльності УГА. Завершується розділ і заразом вся виставка, яка відкривається карткою Симона Петлюри як члена оргкомітету ІІ Всеукраїнського військового з’їзду, тогочасною повісткою призову на військову службу — «покликаючою карткою».
Детально ознайомитися з надзвичайно цікавими документами виставки «Військо доби Української революції 1917–1921 рр.» можна на сайті Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.
