Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
105 років тому, з 2 по 13 листопада (20-31 жовтня за старим стилем) 1917 року, у Києві відбувся III Всеукраїнський військовий з’їзд, який зібрав близько 2,5 тисячі делегатів. На ньому українські воїни вкотре відіграли вирішальну роль в процесі творення української демократичної державності, підтримавши Центральну Раду і підштовхнувши її до ухвалення ІІІ Універсалу, яким було проголошено Українську Народну Республіку.
читайте також:
ІІІ Всеукраїнський військовий з’їзд було ініційовано Всеукраїнською Радою військових депутатів та Українським військовим генеральним комітетом з метою обговорення і ухвалення рішень щодо поточного політичного моменту в умовах загострення протистояння між Українською Центральною Радою та російським тимчасовим урядом.
Складна політична ситуація нагально вимагала від українських військових чіткого визначення позиції і рішучих дій. Насамперед потребували вирішення питання про погляди українських військових на майбутній устрій росії, проведення у війську виборів до Установчих Зборів, підтримки крайової влади в Україні, представленої Центральною Радою. Також слід було розглянути проблеми проведення демобілізації армії, стан українізації війська, земельне та продовольче питання.
Обернувшись до політичного моменту, М. Грушевський згадав про ті труднощі і перетики, які вороги волі ставлять на шляху української демократії, і висловив певність, що всі ці перешкоди буде усунено… Закінчив промовець висловом твердого переконання, що всі присутні ввійдуть в обітовану землю української республіки, котра буде жити в федеративному зв’язку з російською республікою. (Переказ промови голови Центральної Ради Михайла Грушевського під час першого засідання ІІІ Всеукраїнського військового з’їзду 3 листопада (21 жовтня) 1917 року).
Основна лінія протистояння пролягала між самостійниками, які обстоювали ідею про необхідність творення окремішньої незалежної держави, та федералістами, які бачили майбутнє України у складі майбутньої демократичної федеративної росії. Переважна більшість делегатів поділяли тоді позицію голови Центральної Ради Михайла Грушевського про майбутнє української демократичної республіки у федерації з росією. Виступ Грушевського під час відкриття з’їзду вітали бурхливими тривалими оваціями, натомість представникові самостійників Макаренку не дали навіть нормально виголосити його вітальне слово.
Суттєво змінив ситуацію більшовицький переворот у петрограді, який відбувся 7 листопада (25 жовтня) 1917 року. Збройне захоплення влади у тодішній столиці росії змусило делегатів ІІІ Всеукраїнського військового з’їзду виразніше визначити свою позицію щодо майбутнього України. Перервавши 8 листопада (26 жовтня) роботу, учасники зібрання сформували Перший Український полк охорони революції, який мав забезпечити збройну підтримку Центральної Ради.
У петербурзі є два шляхи: за керенським і за лєніним, а нам треба вибрати для себе третій шлях. Ми повинні боротись за свою владу на своїй землі і поставити на нею свого хазяїна. … Треба дати наказ Генеральному Військовому Комітетові, щоб він видав наказ про те, що українське військо повинно бути тільки для оборони України. (З виступу невідомого делегата ІІІ Всеукраїнського військового з’їзду на засіданні 10 листопада (28 жовтня) 1917 року).
10 листопада (28 жовтня) з’їзд поновив роботу. Визначальним став виступ невідомого делегата, який спочатку поставив зібрання перед вибором між більшовиками на чолі з владіміром лєніним чи тимчасовим урядом на чолі алєксандром кєрєнським, а потім закликав піти власним окремішнім шляхом творення самостійної держави без жодної оглядки на події у петрограді. Саме ця позиція здобула зрештою найбільшу підтримку серед делегатів, визначивши головний зміст резолюцій з’їзду.
У постанові «Про повстання в Петрограді» делегати ІІІ Всеукраїнського військового з’їзду ухвалили боротися зі спробами більшовиків захопити владу в Україні, позаяк вони не представляють усієї революційної демократії і тому не мають права претендувати на повноту влади. Водночас учасники зібрання відмовили у підтримці тимчасовому уряду росії, оскільки, на їхню думку, він не міг «вважатися виразником волі і заступником інтересів трудової демократії». Українські військові постановили вжити усіх можливих заходів для того, «щоб війська з України, а також українські військові одиниці з фронту й тилу не посилались для боротьби з представниками інтересів трудового народу».
Про повстання в Петрограді. Заслухавши доклад про виступ большевиків у Петрограді та про зв’язані з ним події на Україні і стоячі на принципі, що власть має перейти до всієї революційної демократії, єдиним повноправним представником якої на Україні єсть Центральна Рада — 3-й Всеукраїнський військовий з’їзд постановив боротись з домаганнями большевиків передати владу на Україні до совітів робітничих та солдатських депутатів. (Постанова ІІІ Всеукраїнського військового з’їзду).
Відмовивши у підтримці як більшовикам, так і тимчасовому уряду, українські військові зосередили увагу на внутрішньоукраїнських справах. Єдиним повноправним представником революційної демократії в Україні вони визначили Центральну Раду, яка мала зосередити в своїх руках усю повноту влади. «Громадська і військова власть — Центральній Раді», — наголошувала одна з резолюцій з’їзду, вимагаючи «для боротьби з анархією, яка загрожує загубити Україну,.. од Центральної Ради та Генерального секретаріату, щоби вони, опираючись на революційне українське військо, взяли всю повноту влади на всій території України в свої руки».
Проголошення Української Демократичної Республіки. Виходячи з принципу повного нічим необмеженого самовизначення націй, 3-й Всеукраїнський військовий з’їзд вимагає од свого найвищого революційного органу — Центральної Ради, негайного оголошення в найблизчій сесії Української Демократичної Республіки в етнографичних межах України. Прінціпи з’єднання на федеративних основах з другими народами мають бути визначені українськими установчими суверенними зборами. (Постанова ІІІ Всеукраїнського військового з’їзду).
Головною ж ухвалою ІІІ Всеукраїнського військового з’їзду стала вимога до Центральної Ради якнайшвидше оголосити про створення української держави у формі Української Демократичної Республіки в українських етнографічних межах. Важливо наголосити, що вона не була суто декларативною — українські військові мали як політичну волю, так і засоби, що дозволяли її втілити в життя. Так, упродовж 11-13 листопада (29-31 жовтня) 1917 року Перший Український полк охорони революції послідовно придушив більшовицький заколот у Києві та розбив частини штабу Київської військової округи, які підтримували повалений російський тимчасовий уряд.
Після того, як обох конкурентів Центральної Ради у боротьбі за політичну владу було нейтралізовано й українські війська зайняли всі найважливіші урядові об’єкти Києва, шлях до проголошення української держави було відкрито. Уже за кілька днів, 20 листопада (7 листопада за старим стилем) 1917 року, Центральна Рада ухвалила й оприлюднила знаменитий Третій Універсал, який проголосив створення Української Народної Республіки.
