У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Уже понад дев’ять місяців кожного дня після 6:00 та 18:00 українці переглядають оперативну інформацію щодо російського вторгнення від Генерального штабу Збройних Сил України. Таку само пильну увагу громадськості привертали і повідомлення Генштабу Української Народної Республіки про визволення України від московських загарбників навесні 1918 року під час першої війни УНР з більшовицькою росією.
читайте також:
Поновлення роботи Генерального штабу УНР у Києві відбулося у перших числах березня 1918 року, відразу після визволення міста від більшовиків. Тодішня деокупація столиці нагадує сучасне визволення Херсона — більшовики залишили місто без бою після створення потужного тиску на них на Правобережжі.«Київ узято без вистріла, — повідомляється у датованій 3 березня замітці „Похід на Київ“ з газети „Нова Рада“. — Передові відділи нашого війська позавчора (1 березня. — Авт.) увечері увійшли в Київ і з величезним ентузіазмом були зустрінуті населенням». А вже 2 березня до столиці повернулось вище військове керівництво УНР — військовий міністр і штаб.
Упродовж кількох наступних днів було налагоджено стабільну роботу Генштабу і розпочато інформування громадян про дії українських військових. Спочатку робилось це у вигляді спорадичних повідомлень у газетах. У них надавали розʼяснення щодо нещодавніх подій, а також повідомляли про дії вищого військового керівництва в поточний момент. Так, в опублікованій 7 березня замітці «Хто відвоював Київ?» зазначалось, що операціями з деокупації столиці керував виключно український штаб, тоді як німецькі війська виконували суто допоміжну роль:
«На чолі операцій для відвоювання Київа стояв тільки український штаб. Роля німців була виключно помічна. Українське військо було в силі ще за тиждень до 28-го лютого взяти Київ, але його проводирі не хотіли допускатись артилерійського обстрілу та бажали погамувати нервовий настрій козацтва, який у вуличних боях випав би дуже тяжко для большевиків».
У надрукованій поряд замітці «На тім боці Дніпра» наголошувалось, що наступом на лівому березі також керує винятково Генштаб УНР: «Переслідування большевицьких ватаг на тім боці Дніпра провадиться далі. Всі оперативні завдання виконуються по вказівкам українського штаба». Відтак наступного дня газета оприлюднила наказ отамана генерального штабу від 7 березня 1918 року, згідно з яким усі українські збройні формування повинні підпорядковуватися «безпосередньо генеральному штабові військового міністерства» УНР.
Невдовзі Генштаб почав надавати громадськості регулярну оперативну інформацію про ситуацію на Південному та Східному фронтах, за якими відбувалось визволення України від російських більшовицьких окупантів. Переглянути ці короткі повідомлення можна в газеті «Нова Рада», де стислу оперативну інформацію від українського вищого військового керівництва друкували від середини березня й до середини травня 1918 року. Перше таке повідомлення Українського генерального штабу, яке вдалось виявити на шпальтах газети, датоване 13 березня 1918 року. У ньому йдеться про визволення Одеси на Південному фронті та Прилук і Пирятина й, імовірно, Бахмача та Гребінки на Східному фронті.
Надалі офіційні повідомлення Генштабу УНР друкували в газеті майже щодня у рубриках «Останні вісти» і «Телеграми». Прикметно, що їх завжди розміщували в цих рубриках найпершими, що свідчить про першочергову увагу журналістів та громадськості до оперативної інформації від вищого військового керівництва. Читачі «Нової Ради», так само як і всі українці, пильно відстежували перебіг подій під час деокупації території України.
Цікавою в офіційних повідомленнях українського генштабу є інформація про захоплені українськими військовими трофеї. Часто це було награбоване майно, що засвідчує столітню задавненість мародерських звичок російських окупантів. Так, у Полтаві вдалося відбити близько 100 паровозів та до 1000 вагонів, більшість яких були завантажені різним майном. Ще 74 паровози й чимало вагонів з майном затрофеїли поблизу містечка Ворожба на Сумщині.
А відступаючи з Харкова ворог покинув значну кількість зброї, зокрема панцирники та гармати. Це дуже нагадує ситуацію після визволення Харківщини у вересні 2022 року, коли російські окупанти покинули десятки одиниць важкої техніки і чимало складів з набоями.Не кращою була в російських більшовиків і ситуація з військовою дисципліною. Коли під Харковом загарбники отримали наказ контратакувати наступаючі українські війська, то відмовилися його виконувати.
В офіційних повідомлення Генштаб УНР фіксував і настрої місцевих мешканців, які радо вітали українських військових після жахливого більшовицького терору. У Харкові «по самим точним відомостям» проти більшовиків були налаштовані 80 % мешканців. А в Криму, згідно з інформацією вищого українського військового командування, «зморене безладдям населення дуже прихильно стрічало своїх визволителів і бажало затвердження міцної української влади, яка б боронила їх від ворогів». Українським військам Севастополь був готовий здатися без бою.
Понад століття тому кожна оперативна інформація Генерального штабу українських збройних сил фіксувала чергові кроки до визволення України від окупантів та остаточної перемоги над ворогом. 12 травня 1918 року стрічка офіційних повідомлень Генштабу завершилась переможною інформацією про те, що “наступання по всіх фронтах припинено, бо скрізь українсько-германські частини підійшли до границь України”.Так само буде й у теперішній війні проти російських агресорів — Україна неодмінно переможе і відновить свою територіальну цілісність.
