Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
До 2022 року пан Василь працював на виробництві у Херсонській області, і, як зізнається сам, ніколи не планував пов’язувати своє життя із військовою справою. Але життя – мінлива штука, особливо, коли на твою землю прийшли окупанти…
Історію бійця оприлюднила офіційна сторінка 100 окремої механізованої бригади.
Забравши сім’ю на рідну Київщину, чоловік рушив до ТЦК, втім перша спроба стати до лав ЗСУ виявилася невдалою. Василю відмовили в мобілізації через проблеми зі здоров’ям, але наш герой не звик відступати перед труднощами та почав шукати можливості для проходження військової служби.
Невдовзі удача йому усміхнулася, і вже влітку Василь проходив базову військову підготовку на одному із полігонів. Далі було навчання у Великій Британії та початок служби задля захисту своєї землі та родини.
Нині Василь – командир гармати самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика» 100 ОМБр. У сферу обов’язків Василя входить підготовка особового складу та техніки до виконання бойових завдань.
«Мої хлопці мають високу мотивацію і кожне завдання намагаються виконати максимально ефективно. Так, одного разу в Серебрянському лісництві нашому екіпажу вдалося знищити ворожий БТР та особовий склад противника», — пригадує артилерист.
Василь чудово розуміє, на скільки важливим в службі є навчання. Тож, кожну вільну хвилину наш герой приділяє власному розвитку та підготовці своїх побратимів.
«Сила нашого розрахунку в злагодженій роботі та самовіддачі, а запорука нашої Перемоги у цій війні — в єдності українського народу», — переконаний військовослужбовець.
Вдома на Василя чекає дружина Галина та двоє діточок: Дамір та Єва.
Раніше АрміяInform повідомляла, що за словами десантника Андрія, найбільший страх бойового медика — не встигнути допомогти пораненим.
