Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
До армії хлопець був далеким до медицини. У цивільному житті він працював майстром з ремонту електро-, бензоінструментів, а також мав досвід роботи в столичному ресторані. Проте десантники — це саме про силу волю та вміння навчатися.
Історію бійця оприлюднили Десантно-штурмові війська ЗС України.
«Я бойовий медик. Мій найбільший страх — це не встигнути допомогти пораненим, не встигнути евакуювати чи витягнути їх з транспортних засобів, які уразили FPV. В 95 бригаді я вже п’ять місяців, спочатку був штурмовиком. Якось біля Тернів пробув з побратимами п’ять днів на позиції безвилазно — відбивали штурми, а в перервах рили окопи», — розповідає бойовий медик.
Після Тернів, у десантника почалися проблеми зі здоров’ям, але кидати службу він не хотів. Андрій каже, що завжди захоплювався роботою бригадних медиків, тому і вирішив приєднатися до них.
Бойовим медиком військовий повернувся в бригаду після навчання, коли були бої на Торецькому напрямку.
«Моїми обов’язками є надання домедичної та медичної допомоги нашим десантникам, які ведуть жорстокі бої з ворогом. Також я займаюсь тим, що евакуюю хлопців з позиції. На Курщині доводиться більше ходить, ніж було це в Торецьку. Там ми могли під’їжджати майже до позицій, а тут нам доводиться ховати машини, щоб не стати мішенню для дронів ворога», — додає хлопець.
Андрій завжди готовий допомогти побратимам, він командний гравець. Так, він не раз допомагав головному сержанту взводу розставляти позиції, супроводжував хлопців до позицій, підносив батареї, радіостанції, зарядки, провізію та БК.
Саме такі завзяті та вмотивовані воїни наближають Перемогу. Саме тому Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський нагородив десантника за сумлінне виконання завдань медаллю «За військову службу Україні».
Раніше АрміяInform повідомляла, що наші штурмовики різноманітно нищать окупантів на Донеччині.
