21 листопада в Україні відзначають День Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Встановлене Указом Президента України від 21 листопада 2017 року, це свято має на меті започаткування сучасних традицій вшанування звитяг українського війська та виховання у громадян патріотизму, а також відродження національної військової ідентичності. Про те, як українські козаки успішно вдавались до штурмових дій, зокрема атакуючи москву, кореспонденту АрміяInform розповів доктор історичних наук, професор Вадим Задунайський.
— Нині ми багато говоримо про військову історію України, про витоки українських військових традицій. Чи коректно, на ваш погляд, говорити про те, що десантно-штурмові дії були серед прийомів військового мистецтва українських козаків?
— Гасло десантно-штурмових військ «Завжди перші!» якнайкраще відповідає засадам, на яких формувалась козацька військова традиція. Якщо охарактеризувати козацьке воєнне мистецтво трьома словами, то це будуть слова «дієвість», «гнучкість» і «природність». Дієвість складається насамперед з активності та бойової ініціативи, причому не тільки під час здійснення наступальних атакуючих операцій, але і під час контрнаступу чи навіть активної оборони. Інакше кажучи, дієвість — це здатність постійно діяти, не стояти на місці, не бути вразливою мішенню для противника, а, навпаки, робити мішенню противника.
Козаки перемагали саме завдяки постійній бойовій ініціативі, активності, дієвості. Наші предки впродовж століть виявляли дуже високий рівень воєнного мистецтва, важливим елементом якого були саме активні штурмові бойові операції. Часто у бойових зіткненнях козаки завдавали противнику неочікуваного удару під час контратаки або штурмового наступу.
— Чи можна навести якісь історичні приклади і провести, наскільки це можливо, паралелі в діях і прийомах козаків із сучасними штурмовими діями українських воїнів-десантників під час відбиття російської агресії?
— Варто згадати події 1618 року, коли Військо Запорізьке під проводом нашого уславленого полководця гетьмана Петра Сагайдачного рушило на Москву на допомогу військам Речі Посполитої. Перше, на що слід звернути увагу, — це дуже швидке й абсолютно неочікуване для противника просування козацьких військ. Вони йшли швидким маршем і здобували укріплені позиції противника, його фортеці дуже швидко, раптовими наскоками. Якщо облога надто затягувалася, то козаки полишали це місце і рухалися далі, щоб досягти головної стратегічної мети — з’єднатися під москвою з угрупованням під командуванням королевича Владислава і завдати ворогові поразки прямо в столиці його держави.
Один із яскравих прикладів штурмових операцій у той час — це липневі бої під єльцем, коли козаки не лише взяли цю фортецю штурмом, але й завдяки військовому маневру, військовим хитрощам виманили частину ворожого гарнізону. А потім, коли залишилася менша частина військ в обороні цього ворожого укріпленого пункту, неочікувано атакували його вночі. Після третьої штурмової атаки поспіль козаки захопили фортецю. Це приклад дуже вдалих дій козаків, коли вони, роблячи відволікаючі удари, раптово атакували противника на основному напрямку і здобували перемогу.
У жовтні 1618 року відбулися три такі поважні штурмові операції за участю козацьких військ. Одна з них — атака на коломну. Попри те, що ця операція мала другорядне значення, вона стала настільки неочікуваною і настільки завзято козаки завдали удару по позиціях противника, що їм штурмом вдалося захопити місто. І хоча в цьому випадку йшлося на так про здобуття міста, як про відволікання сил противника, козаки виявили надзвичайну ефективність.
Невдовзі, буквально за три доби потому, відбувся бій з резервним ворожим військом під проводом Бутурліна, яке мало перекрити Війську Запорізькому шлях на з’єднання з військами Речі Посполитої. Тоді в штурмовій атаці козаки збили вороже угруповання і, завдавши йому величезних втрат, прорвалися через позиції московитів.
Нарешті 11 жовтня козаки почали штурм москви і разом з польськими загонами навіть захопили арбатські ворота, але захопити ціле місто і досягти вирішальної перемоги одразу не вдалося. Натомість долю війни вирішив рейд на калугу, коли, знову ж таки неочікувано для ворога, козаки штурмовими діями здобули передмістя цієї фортеці, і цим змусили московське царство підписати вигідну для Речі Посполитої угоду.
— Тобто перші успішні широкомасштабні штурмові дії українських козаків на суходолі зафіксовані саме під час війни проти росіян. Чи мали ці приклади продовження?
— XVII століття стало часом розквіту козацького військового мистецтва, зокрема й штурмових прийомів. Саме в цей час фіксується відома приказка: «Здобути — або дома не бути», яка відображає головний принцип козацьких штурмових атак — діяти максимально швидко, максимально завзято, максимально активно. Навалитися на ворога всією силою і не вдаватися до напівзаходів. Бо чим довше ти вагаєшся і зволікаєш, тим більшими будуть втрати і не буде досягнуто результату. Саме такою була логіка дій козаків, але вона базувалася на належній оцінці сил противника і власної боєздатності.
Наступним прикладом широкомасштабних піхотних штурмових атак козаків стала знаменита Хотинська битва 1621 року під проводом вже згаданого славетного гетьмана Петра Сагайдачного. Тоді Військо Запорізьке здобуло кілька надзвичайно яскравих перемог над османськими військами та їхніми сателітами. Окремо варто згадати події 4 вересня 1621 року, коли козаки провели штурмову контратаку, попередньо вимотавши ворога, який атакував козацькі позиції, вдалими оборонними діями. Після того, як Петро Сагайдачний віддав наказ контратакувати ворога, козаки не лише розбили війська противника, але й увірвалися вглиб ворожого розташування і захопили практично пів табору османського війська.
— Не маю сумнівів, що до подібного успішного застосування штурмових прийомів козацьке військо вдавалось і під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Можете згадати якийсь найяскравіший епізод?
— Гетьман Богдан Хмельницький був беззаперечним військовим генієм, недарма саме його іменем названо одну з елітних бригад, Окрему президентську бригаду. Він неодноразово вдавався до різних оперативно-тактичних прийомів, які забезпечували козацькому війську перемогу. Один із таких прикладів — битва під Корсунем 25–26 травня 1648 року, коли козаки з допомогою татарських загонів під проводом Тугай-бея завдали поразки військам Речі Посполитої.
Апогеєм битви тоді став бій у Горіховій Діброві, під час якого козаки завдяки використанню низки військових хитрощів змусили противника просуватися в потрібному їм напрямку до заздалегідь облаштованої засідки. Коли ж противник потрапив у неї, козаки завдали нечуваного за швидкістю, шквальністю, нестримністю удару з усіх боків. Із запілля наступала кавалерія Тугай-бея разом із козацькою кіннотою, а спереду і флангів атакували козацькі піхотинці, зокрема під командуванням славетного полковника Максима Кривоноса. Під час цього бою впродовж усього кількох годин було повністю знищене вороже військо, захоплено величезну здобич і завдано поразки основним силам Речі Посполитої.
— А чи били ще потім козаки за допомогою штурмових дій саме російські війська?
— Аякже. Наприклад, під час війни проти московського царства під проводом гетьмана Івана Виговського, коли відбулася знаменита битва під Конотопом у липні 1659 року. Варто звернути увагу не так навіть на основну битву, як на дії невеликого угруповання під проводом ніжинського полковника Григорія Гуляницького. Його невеликий загін більш ніж за два місяці до того розпочав зачіпні бої з московськими військами, щоб ускладнити їм просування на територію України. Під час неочікуваного удару козаки завдали поразки одному з угруповань воєводи Трубецького і звільнили місто Конотоп. Засівши у цьому містечку, козаки 70 днів були в облозі ворожого війська, постійно вели оборонні бої, вимотуючи противника.
А на останньому етапі Конотопської битви, 9 липня 1659 року, коли після величезної поразки почався відступ основних військ московського царства під орудою Трубецького, московський воєвода віддав наказ зняти облогу з Конотопа. Побачивши підготовку ворога до відступу, полковник Григорій Гуляницький віддав наказ стрімко атакувати ворожі позиції. Московити вважали, що в затиснутих у місті козаків після 70 днів облоги вже не буде сил для нападу, однак цей розрахунок виявився помилковим.
Під час цього бою, за деякими свідченнями, сам Трубецький дістав два поранення, а козаки захопили величезну кількість військової здобичі, гармати і ворожий обоз. Так, невеличкий загін, який понад два місяці був в облозі, не втратив бойового духу і своїми активними контрнаступальними штурмовими діями добив війська противника і змусив їх ще швидше тікати за межі козацької України.
— Історія українського козацтва не закінчується кінцем XVIII століття, козацькі формування існували й у ХІХ столітті. Справжнє загальнонаціональне звернення до козацької спадщини відбулося під час Української революції 1917–1921 років. Чи можна згадати якісь приклади успішних штурмових дій українських козацьких загонів під час війни з більшовицькою росією?
— На думку спадає кінний полк імені славетного кошового отамана Запорізької Січі Костя Гордієнка під командуванням полковника Всеволода Петріва. Під час наступу українських військ спільно з німецькими і австро-угорськими союзниками навесні 1918 року полк стрімко просувався на схід, визволяючи українські землі від загарбників. 25 березня визволили Хорол, уже через 5 днів, 30 березня — Полтаву. Під час боїв за ці міста кінні гайдамаки полку імені Костя Гордієнка здійснювали стрімкі штурмові операції, що починались буквально сходу, відразу після вивантаження із залізничних вагонів. Найчастіше і найуспішніше подібним способом у згаданих боях діяла третя сотня, яка, по суті, була «пробоєвою», або за сучасною військовою термінологією — штурмовою сотнею полку.
Також можна згадати про дії українського угруповання, що в грудні 1919-го — травні 1920 року здійснило Перший зимовий похід тилами противників. На початку травня воно під проводом генерала Михайла Омеляновича-Павленка йшло на з’єднання з українськими військами, які на той момент в союзі з Військом Польським вели бойові операції проти червоної армії. Йдеться про штурмові дії Київської дивізії під командуванням Юрія Тютюнника на початку травня 1920 року. Тоді дивізія діяла за тактичною схемою, яка поєднувала ударні штурмові дії з переходом до оборони і тактичним відступом, після чого завдала ключового вирішального удару, що завершився повним розгромом центру XIV армії противника під селом Савчине 5 травня 1920 року.
Отже, впродовж понад 300 років, від 1618 до 1920 року, наші предки постійно активно застосовували вміння в ключовий момент задіяти всі можливі прийоми тактично-оперативного мистецтва для завдавання противнику поразки. У момент ключової атаки, котра вирішувала долю бойового зіткнення, як правило, діяли вони дуже завзято, дуже активно, що нагадує штурмові операції. Традицію козацьких штурмових дій продовжують сучасні українські десантно-штурмові війська. Тож, слава Україні, слава українському козацтву і слава Десантно-штурмовим військам Збройних Сил України!
