Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
АрміяInform у 17-й серії нашого проєкту розповість про першу московсько-українську війну (1658 – 1659 років).
Збройне протистояння держави Війська Запорозького з московським царством було неминучим через підписання московією 24 жовтня 1656 року Віленського миру з Річчю Посполитою. Порушивши військовий союз із Богданом Хмельницьким, укладений 1654 року в Переяславі, цар Олексій Михайлович припинив воєнні дії проти Польщі в Північній війні. Серйозні занепокоєння в козаків викликали також імовірні таємні домовленості сторін щодо України.
Формальним приводом для початку вторгнення московії стало підписання гетьманом Іваном Виговським 16 вересня 1658 року Гадяцького договору з Річчю Посполитою. Ця угода передбачала входження Великого Князівства Руського до складу Речі Посполитої як третього рівноправного суб’єкта унії та відмова від московської протекції.
І хоч Гадяцька угода не порушувала Віленського договору, москва побачила в ній загрозу втрати свого впливу в Україні, яку прагнула окупувати й перетворити на свою провінцію. В середині жовтня в Україну вступило 15-тисячне московське військо на чолі з князем Ромодановським із завданням установити військовий контроль московії над Лівобережжям. Проте військам гетьмана вдалося взяти ситуацію під контроль і до кінця березня 1659 року під московською окупацією залишалося лише близько 10 українських міст.
Уже наприкінці березня велика московська армія на чолі з Олексієм Трубецьким почала нове вторгнення в Україну. 21 квітня москалі беруть в облогу Конотоп — укріплену фортецю, взяття якої відкривало б їм шлях до захоплення всієї України.
Аж до 29 червня, цілих 70 днів, чотирьохтисячний загін Григорія Гуляницького втримував фортецю проти багатотисячного війська Трубецького, що дало Виговському змогу організувати свою власну армію, отримати допомогу від Речі Посполитої та Криму й навіть залучити найманців.
З гетьманом під Конотоп підійшло 16 тисяч козаків при 10 полковниках, три тисячі поляків, сербів та волохів, з ханом Мухаммед-Гіреєм — 30–40 тисяч татар.
28 червня московські й козацько-татарські війська зійшлися в герці на Соснівській переправі. «Цвіт московської кінноти, що відбув походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська».
читайте також:
29 червня гетьман Виговський з основними силами підійшов до Конотопа й узяв в облогу табір московитів. Бажаючи врятувати війська, які в нього залишились, та вирватися з оточення, князь Трубецькой наказав відступити від Конотопа, зняти облогу міста. 2 липня москалі почали тікати в напрямку Путивля, а вже 4 липня залишили територію держави Війська Запорозького.
На честь Івана Виговського названі 58-ма окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського у складі Сухопутних військ Збройних Сил України та 540-й зенітний ракетний Львівський полк імені гетьмана Івана Виговського у складі Повітряних Сил України.
