Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Реалії війни росії проти України засвідчують той факт, що у стратегічному сенсі кремлівський генералітет покладається на радянську тактику ведення бойових дій. А саме — незважаючи на шалені людські втрати, кидати у «м’ясні» штурми десятки тисяч непідготовлених рекрутів, а в сенсі технічного забезпечення розрахунок робиться на перевагу у бронетехніці: хоч і застарілій, але поки що чисельній. На заміну «фата-морганному» Т-14 «Армата» на полі бою все частіше почали з’являтися «музейні» екземпляри Т-62. Про цього «динозавра» радянського танкового племені кореспондент АрміяInform порозпитував військових експертів.
Довідково. Т-62 (Індекс ГБТУ — Об’єкт 166) — радянський середній та основний бойовий танк першого повоєнного покоління. Прийнятий на озброєння армії СРСР у 1961 році. Створений з урахуванням особливостей Т-55. Вироблявся СРСР з 1962-го по 1975 рік. Це перший у світі серійний танк з гладкоствольною гарматою і масою середнього танка при високому рівні бронювання.
Скільки загалом росіяни мають танків у своєму розпорядженні, достеменно невідомо. Роздмухувана, не в останню чергу і завдяки кремлівській пропаганді, статистика про 17 тисяч панцерників у резерві росіян, яка шириться в інформпросторі, викликає недовіру.
Так, приміром, Міжнародний інститут стратегічних досліджень вказував у довіднику The Military Balance, що станом на початок лютого 2022 року у рф їх на зберіганні було лише 10 тисяч танків, без поправки на старі Т-55 і Т-62, а в строю — 3300 танків усіх типів. Зі свого боку Французький Інститут стійкості, за своїми останніми підрахунками, визначив, що станом на серпень 2023 року росіяни в різному стані мали 1239 танків моделі Т-62.
«Шістдесятдвійки», які росіяни намагаються дотягнути з баз зберігання із Сибіру та Далекого Сходу, перебувають у різному стані, адже перебували на консервації в різних умовах: якісь розміщувалися у спеціальних боксах, а значна частка — просто неба. У чималій їхній кількості є доволі пристойний ресурс двигунів. А от рівень їхнього обладнання відповідає навіть не минулому, а позаминулому поколінню. Тобто проїхати оті броньовані динозаври ще якось в змозі, а вступити в бій — уже навряд чи.
Щодо здатності росіян відновлювати свої танки Т-55 і Т-62, які б мали в теорії вже піти на переплавку, це може робити лише 103-й бронетанковий ремонтний завод у Забайкаллі, вважають профільні українські фахівці. Темпи їхніх робіт — до 10 машин на місяць.
— Тож, якщо в сумі росіяни можуть отримувати до 70 танків всіх сортів на місяць — це підкреслює, що вони поповнюють свою танкову техніку в кілька разів повільніше, ніж її знищує ЗСУ, — наголошують експерти з інформаційно-консалтингової компанії Defense Express.
Торік росіяни вперше заявили про плани модернізації цієї моделі танка. Тоді заявлялося про плани осучаснити 800 одиниць Т-62 протягом трьох років. Модернізований Т-62, як повідомляли експерти, вже був помічений на фронті. Відомо, що його «особливістю» став тепловізійний приціл, в який було вбудовано далекомір. Той факт, що ці танки, які працювали мобільними дотами ще в Афганістані, нині перебувають на лінії фронту, означає лише одне — ворог і надалі має намір закріплюватись на захоплених територіях та готуватися до оборони.
— «Втарая армія в мірє» систематично вихвалялась своїми «нє імєющімі аналогов» досягненнями на парадах, але коли дійшло до справжньої війни, мусила струсити куряву з музейних експонатів, — так емоційно прокоментував все більше залучення росіянами Т-62 до бойових дій в Україні дослідник військової історії, техніки та озброєння, доктор історичних наук, професор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрій Харук. — Пам’ятаєте нашу розмову про появу танка нової генерації — харківського Т-64, який став вихідною точкою для проєктування Т-72, Т-80 і українського «Оплота»? Так от, Т-62 — це проста альтернатива для Т-64. Проєктувався він на «Уралвагонзаводі» і пішов у виробництво в 1962 році. На відміну від революційного Т-64, в якому все було абсолютно новим (двигун, ходова частина, гармата з автоматом заряджання, броня… — Авт.), Т-62 в основних своїх вузлах повторював старіший Т-55. Простий двигун і ходова частина робили танк доступним для експлуатації пересічним Ванькой з Пєрмі чи Рустамом з Дагєстана. А ось основне озброєння замінили: замість 100-мм нарізної гармати встановили 115-мм гладкоствольну, таку ж, як на найпершому варіанті Т-64. Ось тільки заряджання лишилось ручним. Тому екіпаж Т-62 становили не три танкісти, а з чотири — до командира, механіка-водія і навідника доданий ще заряджальник.
Як розповів дослідник військової історії і техніки, У 1983–1985 роках частина Т-62 пройшла модернізацію. На танки, що позначаються Т-62М, встановили нову систему управління вогнем з лазерним віддалеміром і балістичним обчислювачем, комплекс керованої зброї з протитанковими ракетами, які запускались через ствол гармати (встановлювався не на всіх танках), потужніший двигун (620 к.с. замість 580). Посилили захищеність, у тому числі завдяки встановленню додаткових накладок в передній частині башти, за характерну форму їх прозвали «бровами Брежнєва». Судячи з фото, в тимчасово окупований Мелітополь, свого часу, рашисти привезли саме Т-62М.
— Попри застарілість, Т-62М активно використовувався рашистами у різних конфліктах. Ці танки «засвітились» в обох чеченських війнах, а також у війні 2008 року проти Грузії. Значну кількість знятих з консервації машин цього типу лаптєногі відправили своєму союзнику Башару Асаду до Сирії. Самі ж вони ще у 2018 році проводили навчання, під час якого відпрацьовували зняття зі зберігання і введення в стрій танків Т-62М. Тепер ці навички згодились, — зазначив професор Андрій Харук.
За словами експерта, наштовхує на роздуми один цікавий факт: серед баз зберігання, на яких знімали з консервації танки Т-62М, згадується і кримська. До окупації Криму росіянами на території півострова цих танків не було. Значить, загарбники, готуючись до широкомасштабного вторгнення, перемістили в Крим не тільки бойові частини, але й бази зберігання старої техніки.
— За деякими повідомленнями, рашисти якось доставили в Мелітополь 37 танків Т-62М — кількість, цілком достатня для укомплектування одного батальйону. Про що свідчить це переміщення? Очевидно, для наступу на українські позиції, насичені «Стугнами», «Джавелінами» та всілякими іншими «Панцерфаустами», ці старі танки не годяться — на полі бою вони не витримають і кількох хвилин. А ось для оборони — можуть згодитись, навіть якщо їх вкопати в землю, — резюмував свою розповідь доктор наук.
Трапляються «шістдесятдвійки» і серед трофеїв, які поповнюють бронетанковий парк українських Сил оборони. Свого часу офіційний Telegram-канал Міністерства оборони України повідомив, що подібний об’єкт був захоплений під час контрнаступу на Херсонському напрямку.
Машину разом з великою кількістю боєкомплекту «затрофеїли» українці, відремонтували той танк і пустили в бій. В інформації від оборонного відомства зазначалося, що тоді танкістам навіть було важко знайти фахівців, які б відразу вміли управляти такою старою технікою.
— Після перемоги стане музейним експонатом. А поки що без діла не залишився і шістдесятирічний трофейний танк Т-62 — допомагає нищити колишніх господарів, — додали військові.
Отже, які ж боєприпаси рашисти випускають зі своїх раритетних танків?
— Перший — це 115-мм 3УБМ5 з бронебійним підкаліберним снарядом 3БМ6. Маса пострілу — 22 кг, снаряда — 3,9 кг. Бронепробиття декларується на рівні 228 мм, що на сьогодні є надто «скромним» показником, — розповів військовий експерт та директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець. — Другий тип снарядів, який затрофеїли ЗСУ, — постріл 3УОФ37 з осколково-фугасним снарядом 3ОФ27. Маса пострілу — 30,75 кг, снаряда — 17,82 кг, маса вибухової речовини — 3,13 кг. Нагадаємо, танк Т-62 озброєний 115-мм гладкоствольною гарматою У-5ТС (2А20), має дальність стрільби до 5,8 км.
Загалом же за понад шістдесят років танки Т-62 та його модернізовані екземпляри перебували на озброєнні понад 20 країн світу. За оцінками експертів, усього цих панцерників у різних державах було випущено понад 22,7 тисячі одиниць.
