У Маневицькому районному суді Волинської області винесли вирок адміністратору популярної Viber-спільноти, який протягом майже року інформував тисячі підписників про місця проведення…
З давніх-давен мисливці використовували птахів для вистежування своєї здобичі на полюванні. Гострий зір яструба здатен помітити навіть крихітну куницю, що ховається у високій траві, не кажучи вже про надвеликих тварин — кроля або оленя. І хоча часи минають, але традиції збереглись. Мисливці ХХІ сторіччя щодня полюють на загарбників: не з луками та стрілами, а з модернізованими автоматами АК-74, верхи не на конях, а на ББМ Humvee, а яструбів замінили дрони — комп’ютеризовані пташки з 20-мегапіксельними очима, які здатні транслювати відеопотік в будь-яку частину світу завдяки Starlink та можуть бачити як у видимому діапазоні, так і в інфрачервоному (тепловізор). Ніщо не може сховатись від їхнього погляду — ані вдень, ані вночі.
Це історія про оператора БПЛА на псевдо «Гармін». Сучасний «сокільник» служить у лавах ЗСУ майже з початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну, яке триває понад півтора року. За цей час він був під обстрілами, коригував артилерію, розвідував позиції ворога та брав участь у знищенні ворогів — хоч власноруч не натискав на спуск, але командна робота для нього понад усе.
— Одного разу висунулись на «нулі», хотіли залетіти подалі за лінію зіткнення. Крім мене, був мій помічник і ще декілька із супроводу. Ми злетіли, хвилин 10-15 я політав, і тут, як почало прилітати. По нас працював міномет, летіли касети, фосфор шипів над головами. Було страшно, ми бігли півтора кілометра до нашого укриття, періодично падаючи в траву після кожного почутого ворожого «виходу». Але дрон я довів на наші позиції, і лише там він впав. Через місяць хтось знайшов його поламаним, передали нам, — згадує «Гармін» один з епізодів своєї служби.
Усе колись трапляється вперше
Життєвий шлях чоловіка, який привів його до українського війська, почався на Київщині. В сьомому класі школи він разом з родиною переїхав до столиці. Після випуску зі школи вчився в університеті, та на цьому не зупинився і здобув другу вищу освіту. До широкомасштабної війни працював за обома спеціальностями одночасно.
Поза роботою «Гармін» захоплювався фотографією. Для нього це хобі «для душі», але він додає, що іноді воно теж приносило прибуток.
російсько-українська війна зачепила його ще з 2014 року. Багато його друзів та знайомих пішли у добровольці або волонтерили. Тоді він не думав, що колись теж приєднається до захисту країни від загарбників. Але у лютому 2022 року все змінилося.
За 3 дні до вторгнення окупантів, коли всі ЗМІ писали «ось-ось почнеться», «Гармін» разом з родиною провели вікенд у Львівській області за 20 км від кордону з Польщею. У чергову ескалацію війни ніхто з них не хотів вірити, як і більшість українців, які навіть не уявляли, що трапиться з їхньою Батьківщиною вже за п’ять днів. Але сумнозвісна дата 24 лютого застала родину зненацька.
Звичайний ранок, надзвичайний виклик
Це був звичайний ранок, подружжя спокійнісінько займалося ранковим туалетом та готувало сніданок, завдяки якісній звукоізоляції утепленого балкона це було останнім безтурботним ранком для «Гарміна» у наступні місяці. Про масований ракетний обстріл дізналися з ранкових новин. Одразу усвідомити масштаб небезпеки родині було важко. Розгублені, спілкуючись у робочих чатах, намагалися зрозуміти, що робити далі. Та, врешті-решт, буденність взяла верх: якщо на роботу не підемо, то й дитину до дитсадка вести не варто, тож колективно вирішили готувати вареники. Можливо, після півтора року щоденних повітряних тривог та обстрілів пересічному українцю це може здатися смішним, але рутина допомагає вгамувати тривогу. Після обіду чоловік повіз родину в більш безпечне місце, а на наступний ранок вирушили до кордону з Польщею.
По поверненню до Києва «Гармін» вже знав, що має робити, але записатись до військової частини вдалося не відразу.
— Не брали. Я хотів бути корисним. З автоматом багато не навоюю, а от оператор БПЛА — зовсім інша справа. По всім джерелам шукав, де зможу бути оператором. Один знайомий написав, що знає підрозділ, який шукає людину. А 17 березня я вже був там, — згадує він.
Знайомство з бойовою «пташкою»
«Гармін» проходив навчання на Київщині, там і побачив перший волонтерський «Мавік» — так називають квадрокоптер DJI Mavic 3. Вже тоді він разом з побратимами вчився та розумів, чим буде займатись на передовій — розвідкою та коригуванням артилерії. Важливо було навчитись пілотувати дрон, звикнути та адаптуватись як до керування, так і до програмно-технічного обслуговування. Захисник каже, що хобі та якоюсь мірою робота дуже допомогла йому в освоєнні ремесла оператора, але, як зізнається військовий, він бачив людей, які після 24 лютого вперше узяли в руки мавік, але вже краще вправляються у керуванні за нього самого — це цілком залежить від людини та від її бажання. Найголовніше — бути відкритим до всього нового, вміти вирішувати нестандартні проблеми та самостійно шукати відповіді на можливі запитання, адже сучасна техніка — справа не зовсім проста.
Перший результативний бойовий виліт «Гармін» здійснив аж в кінці червня, розвідав ворожі позиції — ворожий окоп та купку окупантів навколо. У Київській області командири не дозволяли літати, щоб випадково не збили свої — на невеличкому пристрої розміром з гантелю високо в небі український прапор не розгледиш.
— Є така прикра статистика, що більшість дронів збивається своїми внаслідок браку комунікації. Люди через свої страхи можуть розстріляти дрон. Декілька з них втратилося у результаті «дружнього вогню». Ми запровадили правило не літати і не зависати над своїми позиціями, літати в стороні, збоку, а для позиції правило запровадили, що якщо над вами дрон — збивайте, це ворожий, — пояснює він.
Специфіка роботи оператора БПЛА полягає в тому, що ти як розвідник інколи бачиш ворога краще навіть за піхоту в ближньому бою. За півтора року на фронті «Гармін» встиг побачити достатньо на своїй ділянці. Його дрони потрапляли у зону дії ворожої РЕБ, при цьому сигнал GPS втрачався і чоловік мусив повертатись на свої позиції по орієнтирах на місцевості. Були ситуації, коли через туман та вітряну погоду він ледве встигав вирівняти «пташку» за декілька метрів від гілок дерева.
Давид проти Голіафа
Зазвичай підрозділ «Гарміна» тісно співпрацює з артилерією — розвідує позиції, наводить та коригує артилерійський обстріл. Самостійно втримати позиції на передовій майже неможливо, запорукою успішної оборони завжди є підтримка наших гармат. Чоловік зазначає, що перевагою ЗСУ в комунікації є «Старлінк», за допомогою якого можна практично миттєво надсилати координати для наведення. Але у ворога технічна перевага у кількості: в них є безліч дронів, як крилатих, так і квадрокоптерів. «Гармін» згадує, що якось бачив дев’ять ворожих «мавіків» одночасно.
— Для аеророзвідки в них є все, навіть більше за нас. Вони з Китаю можуть вагонами їх завозити. Але немає «Старлінка», в них є тільки радіозв’язок. По рації надиктовують координати, — каже він.
Серйозною проблемою в роботі чоловіка також є ворожі засоби радіоелектронної боротьби. В рашистів на озброєнні є потужні системи постановки радіоперешкод, які діють також і на їхні дрони, практично перетворюючи аеророзвідку в змагання з майстерності та технічних знань екіпажів.
Жертвувати техніку, а не людей
Загалом оператори розуміють, що дрони на війні — це витратний матеріал, адже лише тільки наш герой втратив більше ніж 10 одиниць за час своєї служби. Тому важливо забезпечити постачання нової техніки, відкрити усі ринки світу, не тільки для закупівлі «мавіків». «Гармін» уже встиг покерувати більшими та потужнішими дронами DJI Matrice 30, Matrice 300 та БПЛА літакового типу: «Валькірія» та «Фурія», що виготовляються в Україні. В закупівлі часто допомагають волонтери та бізнес. Ба більше, сам «Гармін» оформив собі «волонтерку» в податковій, і на момент написання статті закупив аж 16 дронів власноруч, зокрема повний комплекс «Валькірії», що включає «наземну станцію» та два літаки.
Але дрони, звісно, не є його обсесією. Головна причина, чому «Гармін» пішов на війну — це бажання того, щоб його дочка жила та зростала у вільній та безпечній країні. Вона разом з мамою чекає на повернення батька додому. «Гармін» мріє після війни поїхати на відпочинок — до океану, в гори та подорожувати містами України. Відвідати Ялту, Донецьк, Луганськ, Маріуполь. Та й «мавіка» власного купити, чому б і ні?
Фото з особистого архіву «Гарміна»
