Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
З начальником медичної служби Командування морської піхоти ВМС ЗСУ підполковником медичної служби Жанною Олещенко ми познайомилися багато років тому. Тендітна дівчинка, на той час лейтенант медичної служби, завдяки своїй принциповій позиції у далекому 2010 році врятувала від харчового отруєння кількасот солдатів та офіцерів. Незважаючи на шалений тиск з боку командирів (на жаль, я тоді також намагався її переконати. — Авт.), вона виконала свої обов’язки та не дала дозволу на видачу на стіл, як з’ясувалося згодом, простроченої тушкованки.
Цього разу наша зустріч відбулася за більш приємних обставин. Дізнавшись, що ми виконуємо свої службові обов’язки в одному угрупованні, я вирішив зустрітися з людиною, яка після тимчасової окупації Криму рф не зрадила присязі та вийшла на материкову Україну, щоб рятувати життя своїм побратимам, які б’ють ворога зі зброєю в руках.
— Медична служба Командування морської піхоти наразі це великий організм, якій спроможний надавати медичну допомогу в обсязі від домедичної допомоги на полі бою й до елементів кваліфікованої медичної допомоги на базі медичної роти, — розпочинає розповідь про своє «господарство» Жанна Олещенко. — До речі, наші медичні роти в кращий бік відрізняються від аналогічних підрозділів інших складових Сил оборони. Нещодавно ми як експеримент створили на їхній базі госпітальні відділення, де маємо змогу лікувати соматичних хворих, легкопоранених або проводити післяопераційні реабілітаційні заходи.
Ці зміни у штаті медичних рот відбулися нещодавно саме завдяки ініціативності та наполегливості начмеда Командування морської піхоти і, як показала практика, значно скоротили час та розширили спектр надання медичних послуг нашим захисникам.
— Попри те, що цей експеримент розпочався зовсім недавно, ми змогли зменшити навантаження на стаціонарні госпіталі саме за рахунок розширення переліку надання медичної допомоги на базі медичних рот і продовжуємо нарощувати свої спроможності. Нині ми займаємося набором кваліфікованого персоналу для роботи в цих відділеннях, тож з цієї нагоди хочу запросити до лав медичної служби морської піхоти цивільних лікарів різних фахів, — наголошує підполковник медичної служби.
Враховуючи, що господарство у начмеда доволі велике та розкидане по багатьох точках, до нашої розмови ми разом з нею встигли відвідати різні локації й на власні очі побачити «залізний порядок». І це не просто слова. На кожній точці, куди б ми не приїздили, чи то заняття з навчання особового складу надавати самодопомогу в так звані «червоній зоні», стабілізаційний пункт, де у лічені хвилини можуть розгорнути кілька додаткових хірургічних столів або медичний пункт батальйону, чи медичну роту, її зустрічають з усмішкою та не закидають питаннями на кшталт «нам не вистачає…
— Для виконання завдань за призначенням зараз у нас цілком вистачає й техніки та обладнання й медикаментів, більшість з яких надає саме держава, але я дуже вдячна й волонтерам, які іноді допомагають закривати специфічні потреби, — акцентує Жанна Олещенко. — Якщо начмед підрозділу зацікавлений мати все необхідне для якісного виконання ним та його підлеглими своїх обов’язків, то він це має. Він пише відповідні заявки, своєчасно проводить списання та співпрацює з волонтерами, й моє завдання підтримати його в цьому прагненні. Але для мене неприйнятно, коли людина, «спрощуючи» собі життя, просить у волонтерів те, що можна отримати від держави.
Я попросив мою співрозмовницю пояснити для широкого загалу, як саме відбувається медична евакуація на етапах, які виконуються силами та засобами медичної служби Командування морської піхоти.
— Кожен український морський піхотинець (на відміну від російських солдатів. — Авт.) знає, що в разі поранення або травмування його побратими та військові медики обов’язково зроблять усе необхідне, щоб зберегти йому життя, — підкреслює підполковник медичної служби. — Після надання самодопомоги бойові побратими доправляють пораненого до точки, де його може оглянути бойовий медик взводу та надати домедичну допомогу. Після цього він ухвалює рішення щодо евакуації постраждалого або до медичного пункту батальйону, або до стабілізаційного пункту. Далі у разі потреби після стабілізації пацієнта силами евакуаційного відділення медичної роти здійснюється його подальша евакуація до військового госпіталю.
Окремим питанням також стоїть надання медичної допомоги соматичним хворим. Адже передусім саме для них на базі медичних рот морської піхоти створили госпітальні відділення.
— Якщо людина захворіла та потребує лікування у стаціонарних умовах (отримання уколів, крапельниць, нагляду тощо. — Авт), за направленням начальника медичного пункту батальйону вона прибуває до медичної роти. Тут вона проходить дообстеження (у разі необхідності вимірюють тиск, роблять ЕКГ, УЗД…), а далі ухвалюється рішення щодо її подальшого лікування. У разі відсутності ускладнень та наявності відповідного лікаря-спеціаліста ухвалюється рішення про її лікування саме в госпітальному відділенні. Це дозволяє розпочати лікування негайно та заощадити ресурси.
Широкомасштабне вторгнення запустило процес мобілізації до війська різноманітних фахівців. Не стали винятком у цьому й військові медики. Так, спілкуючись з фахівцями на стабілізаційному пункті, ми з’ясували, що один з них, Олександр, донедавна був лікарем хірургом вищої категорії Нетішинської СМСЧ-4, а інший, Сергій, мав власну медичну клініку.
— Після початку широкомасштабного вторгнення штати бойових підрозділів стали стрімко збільшуватися. Відповідно, почали збільшуватися й медичні підрозділи. Зараз серед моїх підлеглих багато фахових, досвідчених та дипломованих лікарів. Це дозволило суттєво підняти рівень надання медичної допомоги. Більш молоді лікарі тягнуться за досвідченими, переймають їхній досвід. Зі свого боку кадрові військові медики діляться з ними своїми надбаннями. — радіє Жанна Олещенко. — Я вважаю, що мені пощастило, бо разом зі мною пліч-о-пліч служать найкращі лікарі, фельдшери, медичні сестри та брати… Я дуже пишаюся колективом медичної служби Командування морської піхоти!
Після нашої Перемоги я мрію повернутися в Український Крим та продовжити лікувати військових, але вже лише від «цивільних» захворювань.
Фото автора
