Але на кону стоїть мобілізація, поповнення війська, стримування агресора та наша державність. Інформаційні атаки на територіальні центри комплектування напряму працюють на інтереси…
Сьогодні виповнилося 103 роки українсько-польському союзу, який не дав більшовикам здійснити експансію в Європу. Нині Польща є одним з ключових союзників України, яка надає безпрецедентну військову, гуманітарну та економічну допомогу нашій державі. Для вшанування подій, що визначили європейську історію, до Києва прибула делегація польських високопосадовців.
Заступник маршала Сенату Республіки Польща Міхал Камінський розповів у інтерв’ю АрміяInform про значення союзу Симона Петлюри та Юзефа Пілсудського 1920 року для сучасних українсько-польських відносин.
– Чому нині важливо згадувати про українсько-польський союз, підписаний 103 роки тому у Варшаві?
– Це важливо, тому що союз між поляками та українцями – це щось не нове, а має глибоке коріння в історії. Історії не тільки ХХ століття, а й попередніх сотень років.
Ми разом боролися проти російської агресії. Це битва під Оршею 1514 року, яка також є прикладом спільного зусилля зупинити російський імперіалізм.
Не є новиною те, що поляки та українці нині разом борються проти російського імперіалізму. Як я згадав сьогодні на могилах польських героїв на Байковому кладовищі в Києві, слова маршала Пілсудського, який був засновником Польщі після 1917 року. Він казав, що вільної Польщі немає без вільної України. Я думаю, що це правдиво звучить і нині. А саме, що без вільної України ми не будемо безпечнішими, не будемо вільними – не лише як поляки, а й як європейці.
читайте також:
Сьогодні боротьба між росією та Україною – це не лише агресія проти українців і української держави як такої. Це агресія проти цінностей західного світу. І це агресія проти всього цивілізованого світу.
Це саме така війна, яку ми вели у 1920 році, коли разом боролися проти більшовиків.
– Як радянсько-польську війну 1920–1921 років вшановують у Польщі?
– Це один із важливих моментів польської історії. Перемога під Варшавою 1920 року, яка отримала назву «Чудо на Віслі», є Національним Днем Війська Польського – 15 серпня. Це одне з найголовніших свят у Польщі. І ми дуже цим пишаємося. У 1920 році ленін віддав наказ, що після трупа білополяків потрібно прийти на допомогу німецькій революції.
Пілсудський зміг за допомогою українських вояків, бо вони воювали у Варшавській битві, перемогти більшовиків. Вони воювали на Замості, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки Марко Безручко – один із героїв цієї війни.
Це показує, що коли ми боремося разом, нас не зупинити. І це хороший знак – ми маємо вчити дітей історії, бо в історії наша сила.
– Чому, на вашу думку, дуже важливо наголошувати на спільній спадщині Речі Посполитої?
– Це був прообраз Європейського Союзу. Це була спроба побудувати державу двох народів. Було помилкою, що ми назвали це двома націями. Треба назвати це трьома націями. Це була велика помилка поляків і литовців, що ми майже до кінця не визнали, що існує третя частина нашої Республіки – Україна.
Ми, поляки і литовці, дуже пишаємося Річчю Посполитою. І я вважаю, що українці також повинні цим пишатися, тому що вони були співтворцями цієї країни. Були сенатори з Києва.
Костянтин Острозький – мій герой, власне тому, що православний (як і я). І він був патріотом Речі Посполитої, а також українським патріотом. Він насправді був тим воєначальником, який зупиняв агресивні дії росіян на наступні 150 років.
– Які нині погляди серед поляків на Симона Петлюру?
– Я вважаю, що позитивні. Очевидно, що російська пропаганда і деякі російські агенти, на жаль, завжди намагатимуться підкреслити погані моменти польсько-української історії.
Петлюра – приклад важливої співпраці між українцями та поляками. Насправді полякам має бути трохи соромно. Вони не виконали те, що ми обіцяли у 1920 році. І те, що ми обіцяли у 1920 році, ми виконуємо нині – всебічна підтримка України у відстоюванні незалежності.
Інтерв’ю було записане в рамках комплексу меморіально-освітніх заходів з нагоди річниці підписання договору між Українською Народною Республікою та Польщею. Організатори події – ГО «Український Альянс» у партнерстві з Центром досліджень воєнної історії Збройних Сил України, Національним університетом оборони України, Національним військово-історичним музеєм.
