Попри належність до винищувачів четвертого покоління та наявність у бойовому строю Ізраїлю сучасних F-35 і F-15, саме F-16I Sufa виконують левову частку ударних місій:…
У Польщі 15 серпня відзначають Свято Війська Польського. Саме цього дня у 1920 році було завдано поразки більшовикам, які вже були під Варшавою. Але для українців це свято не менш важливе, ніж для поляків. Про історичні традиції польської армії та український фактор — у матеріалі АрміяInform.
Історія польської армії сягає ще часів середньовіччя, коли й виникла власне державність. У ранньомодерний період крилаті гусари стали символом та гордістю армії Речі Посполитої — країни, яка об’єднувала території сучасних Польщі, білорусі, Литви та України. Взагалі кавалерія вважалася основним родом польського війська. І саме кавалерійські традиції зберігалися в польській армії чи не до Другої світової війни.
Після трьох поділів Речі Посполитої у другій половині XVIII ст. саме польські військові були серед тих, хто продовжив боротьбу за державність. Свідченням цього були два повстання в російській імперії (1830−1831, 1863−1864 роках), які, щоправда, завершилися поразкою, але не зламали польського духу свободи.
Біля витоків формування сучасних польських збройних сил стояв Юзеф Пілсудський (1867−1935 рр.). На початку XX ст. він долучився до створення парамілатарних формувань, серед яких варто згадати в першу чергу «Асоціацію Активної Боротьби». У 1914 році, виступаючи в Парижі, Пілсудський сказав слова, які визначать польське майбутнє: «Лише меч зараз має якусь вагу на терезах для долі нації».
Завдяки Пілсудському питання відновлення незалежної Польщі під час Першої світової війни отримало практичне втілення. У 1918 році він став головнокомандувачем польської армії. Згадуючи революційне минуле Пілсудського, до нього зверталися «товариш», але тоді політик сказав наступне: «Товариші, я на червоному трамваї соціалізму доїхав до зупинки «Незалежність» і там вийшов. Ви можете їхати до кінцевої зупинки, якщо хочете, але відтепер давайте звертатися один до одного «містер».
Радянсько-польська війна 1920−1921 років визначила подальший вектор розвитку Східної Європи на наступні майже два десятиліття. Тоді москва прагнула поширити «світову революцію» по всій Європі. Відновлена польська держава стала щитом цивілізації.
Військо Української Народної Республіки на чолі з головним отаманом Симоном Петлюрою на той момент прагнуло використати польську підтримку для розбудови незалежної України. Тому військово-політичний союз між Петлюрою та Пілсудським мав одну мету — стримати радянську експансію.
Деокупація української території від більшовиків була завданням № 1 для армії УНР. 9 травня 1920 року на Хрещатику відбувся спільний парад українських та польських військ. Але вже на початку серпня червона армія на чолі з Тухачевським стояла під Варшавою. 15 серпня польські війська не без військової підтримки Франції почали контрнаступ під Варшавою. В історію це закарбувалося як «Битва за Варшаву» чи «Диво на Віслі».
Але не варто забувати і про значення Шостої дивізії Армії УНР на чолі з полковником Марком Безручком, яка обороняла Замостя. Хоча там битва відбулася вже наприкінці серпня 1920 року.
Традиція відзначення Свята Війська Польського почалася з ініціативи міністра з військових справ Станіслава Шептицького запровадити День Солдата у 1923 році. Це було зроблено з метою «вшанування пам’яті вбитих у боях з ворогами впродовж усіх часів та за польську незалежність».
Відроджена Польща закріпила юридично в Конституції 1921 року загальний військовий обов’язок. Ці норми стосувалися всіх чоловіків у віці 21-50 років, які могли бути призвані на військову службу. Для офіцерів ця норма діяла до досягнення 60 років.
За даними історика, дослідника українсько-польських відносин Андрія Руккаса частка українців у армії II Речі Посполитої 1921−1938 років становила 12-16 % (420-450 тисяч). Хоча їх не було багато серед командування, українці виконували військовий обов’язок з обороноздатності польської держави.
Після встановлення комуністичного режиму в Польщі Свято Війська Польського не відзначалося. Це тривало впродовж 1947−1991 років.
Відновлення святкування сталося після відповідного рішення Сейму 30 липня 1992 року. Головною ознакою Свята Війська Польського є парад. Перші великі паради було проведено у Варшаві у 2007−2008 роках, а з 2013-го це стало відбуватися щорічно.
Відзначимо, щодо святкування долучається без перебільшення кожен поляк — через участь у військово-історичній реконструкції, католицькій месі, відвідуванні цвинтарів.
У 2020 році святкували з наступним слоганом: «Битва за Варшаву 1920 року — польська перемога за свободу Європи».
Сьогодні Президент Польщі Анджей Дуда вшанував пам’ять полеглих військових Української Народної Республіки. Це є досить символічним, коли нині польське суспільство переосмислює своє минуле, згадуючи й роль українців у боротьбі проти Москви.
Польщу небезпідставно вважають «адвокатом України у Європі» після 2014 року. Варшава робить усе належне для того, щоб Україна стала членом ЄС і НАТО. У 2014 році було створено Литовсько-польсько-українську бригаду імені Великого гетьмана Костянтина Острозького, основне місце дислокації якої в Любліні.
Після широкомасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого саме до Польщі виїхали мільйони українців, рятуючись від російських бомб. Всебічне надання гуманітарної допомоги з боку поляків є виявом солідарності братнього народу в скрутні часи. Польща так само надає Україні військову допомогу, наприклад «Краби», які вже успішно проявили себе у протидії російським окупантам.
Формування безпекового союзу Великої Британії, Польщі та України є запорукою забезпечення миру і стабільності у Східній Європі. Переосмислення українсько-польських відносин є серед основних складових процесу відновлення історичної пам’яті заради спільного майбутнього.
