Захисники Одеської окремої бригади територіальної оборони вже не один місяць тримають позиції на правому березі Херсонщини. Також підрозділи бригади кожного дня працюють над розмінуванням територій, веденням розвідки та над допомогою місцевому населенню.
-
- Заступник командира підрозділу Євген
— На самому березі не буває навіть і години, щоб не працювала ворожа арта, міномети або танки. Дуже часто русня обстрілює цивільну інфраструктуру, все в них, як завжди, — розповідає заступник командира підрозділу Євген. — Дуже вдало працюють наші хлопці з аеророзвідки. Вже неодноразово успішно корегували вогонь артилерії старшого начальника. Як результат — ворожа техніка, склади з БК та багато орків — вже ніколи не заподіють шкоди нашій землі.
За словами командира розвідувального відділення Андрія на псевдо «Гриня», військовим інколи майже кожного дня доводиться пояснювати місцевим, що назад русні повернутись вже ніхто не дозволить.
-
- Командир розвідувального відділення Андрій
— Уявіть у якому страху вони жили ці місяці. Але ми все одно підходимо кожного разу і кажемо: не бійтесь, Збройні Сили тут, тож не потрібно ховатись, якщо якісь труднощі, то звертайтесь і таке інше, — ділиться «Гриня». — Кожну вільну хвилину наш підрозділ проводить в тренуваннях, бо хлопці чекають, коли підемо вперед.
Також, за словами «Грині», розвідники допомагають саперам квадрокоптерами шукати незнайдену техніку у полях, мінні загородження, щоб вони розуміли напрямок, у якому рухатись і все знаходити. А знаходити є багато чого, адже узбіччя та лісосмуги завалені «подарунками», а вздовж дороги готові до евакуації залишки «другої армії». Від рідкісних зразків озброєння до звичайних танків та БМП.
-
- Сапер Олександр
— Інколи це хаотичне звалище, інколи встановлені ворожі мінні загородження, а інколи залишки від ворога після вдалої роботи наших хлопців, але у будь-якому випадку роботи для саперів тут не на один місяць. Звільнена земля ще довго оговтуватиметься після «асвабадітєлеєй», але в тому, що це відбудеться — сумнівів немає, — розповідає сапер Олександр на псевдо «Пастор». — Насамперед ми розміновуємо шляхи та місця, які важливі для пересування або життєдіяльності.
Дуже часто до захисників звертаються місцеві щодо небезпечних предметів. Днями бабуся попросила кладовище розмінувати, щоб рідних відвідати, часто фермери, які повернулись, просять допомогти убезпечити поля — кожного разу військові допомагають.
За словами фермера Сергія, після тортур та пограбувань, він вирішив виїхати з селища.
Окупанти, коли намародерили, дуже зручно, на їхню думку, облаштували на базі приміщень та ангарів його фірми свій штаб та склад різних боєприпасів, а саме – реактивних снарядів різних систем. Але завдяки високоточній зброї від західних партнерів, русня зі своїми снарядами швидко розлетілась «хто куди» напередодні звільнення. Навіть сьогодні, після більше ніж трьох місяців, зерно й досі тліє, а поряд апокаліптичний пейзаж знову нагадує – не буде жодного місця на українській землі, де загарбники перебуватимуть у безпеці.
— Так, я знову у рідному селищі, знову працюю. Військові допомагають із розмінуванням і з іншими питаннями, тому не вірю, а знаю, що крок за кроком я відбудую все, — наостанок додав Сергій.
Фото і відео автора
