Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Днями із пологового будинку міста Нововолинськ виписали юну матусю Олену із новонародженим сином Максимом. Кульки, квіти, друзі, побратими чоловіка… Олена тішилась, що син народився здоровим, проте не помітити сум в її очах було важко. На жаль, її син ніколи не побачить татка. Чоловік Олени – Артем Філюк, військовослужбовець 14-ї механізованої бригади, загинув 12 листопада 2022 року.
Жінка ділиться, що познайомились вони півтора року тому, в серпні 2021-го. Стосунки розвивались швидко, вже за тиждень почали зустрічатись, а згодом і жити разом.
– Було відчуття, що знаю Артема ледь не усе своє життя, – розповідає Олена. – Чоловік вже тоді служив, проте, відверто кажучи, що таке непроста доля нареченої військовослужбовця, я повною мірою відчула тільки після широкомасштабного вторгнення. Завжди знала, що Артем не відсиджуватиметься в тилу, що він – сміливий і надзвичайно патріотичний, проте хотілось вірити, що вбережеться. Після 24-го лютого пішов служити ще й батько. Та й моя сестра – військовослужбовець. Тож від хвилювання місця собі не знаходила. Артема спочатку викликали на полігон, а із початку травня він воював на Харківщині, брав участь у багатьох важких боях.
Олена говорить, що розмови із чоловіком були здебільшого стислими, «все добре, живий, здоровий».
– Лиш зрідка казав, що важко, що хоче до мене, що хвилюється,.. – розповідає Олена. – Про вагітність я дізналась за 5 днів до дня народження Артема, тож «подарувала» йому цю важливу звістку. Звісно, він радів, рвався додому. Ми одразу вирішили офіційно зареєструвати шлюб, бо раніше все якось відкладали це питання.
В жовтні Артем із Оленою одружились. Весілля було скромним та домашнім, запросили рідних та найближчих друзів. Здавалося б, ось воно щастя… Та менш ніж за місяць Артем загинув.
– Ще 11 листопада Артем отримав посилку від мене із зимовими берцями, термобілизною, казав, як йому все сподобалось… Ми швиденько поговорили, навіть не усвідомлюючи, що це наша остання розмова і не сказавши найголовнішого… А вже 12 листопада він не виходив на зв’язок. Побратими подзвонили матері, повідомили страшну новину. Вона в сльозах подзвонила мені…
Олена назвала сина Максимом. Ім’я встиг придумати Артем. Вона вірить, що син успадкує найкращі риси свого батька.
