Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
Днями із пологового будинку міста Нововолинськ виписали юну матусю Олену із новонародженим сином Максимом. Кульки, квіти, друзі, побратими чоловіка… Олена тішилась, що син народився здоровим, проте не помітити сум в її очах було важко. На жаль, її син ніколи не побачить татка. Чоловік Олени – Артем Філюк, військовослужбовець 14-ї механізованої бригади, загинув 12 листопада 2022 року.
Жінка ділиться, що познайомились вони півтора року тому, в серпні 2021-го. Стосунки розвивались швидко, вже за тиждень почали зустрічатись, а згодом і жити разом.
– Було відчуття, що знаю Артема ледь не усе своє життя, – розповідає Олена. – Чоловік вже тоді служив, проте, відверто кажучи, що таке непроста доля нареченої військовослужбовця, я повною мірою відчула тільки після широкомасштабного вторгнення. Завжди знала, що Артем не відсиджуватиметься в тилу, що він – сміливий і надзвичайно патріотичний, проте хотілось вірити, що вбережеться. Після 24-го лютого пішов служити ще й батько. Та й моя сестра – військовослужбовець. Тож від хвилювання місця собі не знаходила. Артема спочатку викликали на полігон, а із початку травня він воював на Харківщині, брав участь у багатьох важких боях.
Олена говорить, що розмови із чоловіком були здебільшого стислими, «все добре, живий, здоровий».
– Лиш зрідка казав, що важко, що хоче до мене, що хвилюється,.. – розповідає Олена. – Про вагітність я дізналась за 5 днів до дня народження Артема, тож «подарувала» йому цю важливу звістку. Звісно, він радів, рвався додому. Ми одразу вирішили офіційно зареєструвати шлюб, бо раніше все якось відкладали це питання.
В жовтні Артем із Оленою одружились. Весілля було скромним та домашнім, запросили рідних та найближчих друзів. Здавалося б, ось воно щастя… Та менш ніж за місяць Артем загинув.
– Ще 11 листопада Артем отримав посилку від мене із зимовими берцями, термобілизною, казав, як йому все сподобалось… Ми швиденько поговорили, навіть не усвідомлюючи, що це наша остання розмова і не сказавши найголовнішого… А вже 12 листопада він не виходив на зв’язок. Побратими подзвонили матері, повідомили страшну новину. Вона в сльозах подзвонила мені…
Олена назвала сина Максимом. Ім’я встиг придумати Артем. Вона вірить, що син успадкує найкращі риси свого батька.
