Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Зі сторінок кремлівських пропагандистських ресурсів не сходить тема «часткової мобілізації». Точніше, тема з проблемами навколо неї. Час від часу в них з’являються ось такі повідомлення:
«Новосибірські мобілізовані опинилися на лінії зіткнення в Україні. Тепер деякі з них написали рапорти про відмову виконувати накази через недостатню підготовку і просять перевести їх у тилові частини».
«Мобілізованих жителів Томської області відправили на передову під час спецоперації, розповіли їхні близькі. Вони могли опинитися під Сватовим, з деякими вже втрачено зв’язок. Тепер дружини та матері намагаються домогтися від влади правди».
Частина «чмобіків» із Новосибірська майже без підготовки опинилася на передовій. 30-річний сибіряк був мобілізований 26 вересня, а 20 жовтня його відправили серед перших ешелонів із Новосибірська на захід. «Їх посадили на потяг, сказали, що вони їдуть готуватися далі. 27 жовтня вони приїхали в один із населених пунктів, нічим не займалися там. Згодом їм видали бронежилети та каски і начебто мали повезти далі. Увечері 1 листопада він мені ще дзвонив, казав, що не знає, що буде далі», — розповіла жінка одному з видань.
За 10 діб після того «чмобік» зміг додзвонитися дружині та повідомив, що «їх одразу привезли на передову, під обстріл». «Артилерія працювала безперервно. Спали в занедбаному будинку. Їжі-води не було. Жодного командира не було. Вони не знали, що робити далі. Згодом він та його товариші написали рапорт, що не можуть продовжувати службу. Вони віддали зброю і їх відвезли в безпечне місце», — розповіла журналістам дружина.
«За весь час, доки він був на території військового училища, їх звозили три чи чотири рази на стрільбище в Кольцово, а потім у жовтні їх зібрали, завантажили в ешелони і повезли на захід, — ділиться своєю історією ще одна дружина «чмобіка». — Коли перший ешелон з нашого вокзалу вирушав, губернатор їм казав: «Хлопці, ви їдете на перепідготовку, подальше бойове злагодження». Наші поїхали з посмішкою».
Мабуть, то була чи не остання посмішка «чмобіка», тому що після того він зміг зв’язатися із дружиною лише 12 листопада. «Розповів, що їх відвезли на якийсь нульовий пункт в лісі і жодного злагодження не було. Потім їх забрали на передову. І тут він починає ридати. Каже, що їх тягали скрізь, вони сховалися в будиночку під обстрілами, під «Градами». Повідомив, що стрибали тільки від снарядів, а далі знову ридає: «Ми без боєприпасів, ми голодні та змерзлі».
Схожа ситуація із «чмобіками» з Томської області. Родичка мобілізованого асинівським військкоматом на ім’я Наталя попросила допомоги в губернатора через його телеграм-канал, бо до міністерства оборони «не додзвонитися», а гаряча лінія в місцевому військкоматі теж не відповідає.
За розповіддю Наталії одному з видань, до військової прокуратури у результаті звернулися «багато матерів та дружин». «Там сказали, що взяли скарги на розгляд. У військкоматі, на запит — вони зникли безвісти. Чоловік казав, що був прикріплений до 55-ї мотострілецької бригади і разом із товаришами по службі жив у лісі. Зараз із ним немає зв’язку».
«Він розповідав, що їх повезли до зони бойових дій з автоматами та гранатами, висадили в поле та сказали рухатися в якомусь напрямку. Потім почався обстріл, хто міг, той вийшов. Ми не можемо з дівчатами ні від кого добитися, де вони рахуються, в якій бригаді», — наголошує жінка.
Як зазначає сибірське видання, дружин «чмобіків», які подали скарги, відтепер називають «пачкою укроботів». Але кількість тих, хто складає зброю і відмовляється воювати в Україні, з кожним днем збільшується…
