Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Звільнене після окупації селище Архангельське на Херсонщині оговтується після численних обстрілів та руйнувань. У минулому мальовничий населений пункт заповідної зони перетворився на справжнє селище-привид: розтрощені будівлі, понівечені дороги, купи сміття, брухту та пилюки. Люди з острахом пересуваються вулицями через величезну кількість мінувань. А ті, кому вдалося виїхати на час окупації, після повернення бояться зайти до рідної оселі, адже ризикують натрапити на вибухівку, яку рашисти залишають у найнеочікуваніших місцях та маскують у предметах побуту.
По всій території селища розкидані уламки скла, бетону, дерева та снарядів. Більшість будинків місцевих мешканців в аварійному стані, тому це часто є причиною, чому люди не одразу повертаються до рідної оселі. Також вражає масштабом руйнування місцева школа, де середина будівлі розтрощена вщент. А в найкращих традиціях «другої армії світу» всюди, де ступала нога росіян, можна знайти купи сміття, брухту, крадених речей, харчових відходів.
…Серед понівечених фасадів увагу привертає чоловік, який відчайдушно вантажить важкий спортивний інвентар на візок. Це власник тренажерної зали Олексій Васильович, який намагається знайти залишки вцілілого майна в зруйнованому приміщенні та із сумом згадує, як до війни там збиралася місцева молодь:
— Важко дивитись, як те, що ти збирав багато років, знищили за декілька днів. Нові гантелі, які купляли менше як рік тому, вкрадені, приміщення не підлягає ремонту. Я просто бажаю кожному з них пережите таке горе, яке вони завдали українцям.
Поламані долі, горе в кожному домі — ось що означає справжній «русскій мір», за який воюють військові рф…
Фото автора
