Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
«Шістдесятчетвірочка» стояла вміло й старанно замаскована в придорожніх кущах. І хоча на її гусеницях і катках були наліплені чималенькі грудки свіжого ґрунту, бойова машина все ж мала доволі охайний вигляд (як для танка, що грязюки не боїться). Це болото на «гусянці» просто свідчило, що «танчик» досить активно «поганяв» навколишніми полями, на яких ще вчора точились запеклі бої.
Наші воїни на півночі Херсонщини швидким і масованим наступом у напрямку на південь примусили російських окупантів «активно відступати». Вздовж траси Мар’янське — Берислав, яка проходить правим берегом Дніпра, на кожному перехресті ворог збудував цілу систему укріплень і опорних пунктів. Кожен такий «укріпрайон» наші воїни брали з жорстокими боями. Але наше просування вперед противник зупинити на цьому напрямку вже не міг. Деякі опорні пункти тримали оборону максимум декілька годин.
— Один такий опорний пункт, який був біля перехрестя, довелось брати нам, — розповідає командир згаданої «шістдесятчетвірочки», охочий до розмови молодий веселий хлопчина з відповідним позивним — «Шустрий». — Ми вийшли з району висування до невеликої лісопосадки, звідти мали розпочати атаку на цей опорний пункт. Мали «прикривати» вогнем піхоту, яка йшла за нами. Ми — це наш танк і танк з нашого підрозділу, де екіпаж мого товариша з позивним «Братва». Я йшов зліва, а він справа від автотраси.
«Шустрий» розповідає, що противник, напевно, не очікував, що атака на нього розпочнеться блискавично.
— Ми ніби нахрапом на нього накинулись, — говорить хлопець. — Спочатку пішли БМП із десантом, а наші танки вогнем знищували вогневі точки. Далі ми пішли на прорив оборони й піхоту обігнали, вона йшла за нами. Я побачив в одному місці спалах і «кинув» туди три постріли — там запалало.
Хлопець згадує, що увірвався танком безпосередньо на їхні позиції, де були збудовані досить міцні й потужні бетонні укриття та укріплення. За танком наша піхота почала «зачищати» ворожий опорний пункт.
— Ворог почав просто тікати й навіть залишив свій танк, який стояв на позиціях. — розповідає Шустрий. — У мене в танку, як на зло, заклинив кулемет, то ж я висунувся з люка й «доганяв» їх із власного автомата. Ось так ми взяли цей опорний пункт, менше ніж за пів години вже почепили наш прапор на укріпленнях на перехресті. Наші пішли вже трохи далі вперед, а ми замаскувались і чекаємо на подальші розпорядження, — говорить танкіст.
Трофейний танк щойно витягли відповідні ремонтно-евакуаційні підрозділи, які збирають ворожу техніку. А там, де була його позиція, «Шустрий» демонструє півтора десятка ящиків із танковими пострілами. Хлопцям удалось «затрофеїти» не лише танк, а й доволі цінні танкові боєприпаси. Як виявилось, росіяни залишили спеціальні ракети для комплексів керованого озброєння танка (КУВТ) 9К119 «Рефлекс-М». Ця ракета 9М119 самостійно утримується в лазерному промені керування та здатна летіти на 5 км. У неї є також тандемна кумулятивна бойова частина з пробивністю 900 мм за динамічним захистом. Носіями «Рефлекс-М» є найсучасніші російські танки та інші бронемашини зі 125-мм гарматою.
За кілька хвилин танкісти отримали чергове розпорядження й вирушили поповнювати боєкомплект і заправити пальне. Українська армія йде далі в наступ, звільняючи захоплені ворогом території. Тож і на екіпаж «Шустрого» ще чекають нові бої на подібних перехрестях і нові захоплені ворожі опорні пункти. Хлопці готові гнати окупантів із нашої землі.
Фото автора
