Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
— Коли запускали двигун, виникло багато недоліків у його роботі. Ось тепер відрегулюємо, підтягнемо гайки, кріплення, і поїде машина на фронт воювати на користь ЗСУ, — розповідає про ремонт трофейної російської БМП-1 Микола, військовослужбовець ремонтно-відновлювального батальйону окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
У спеціально обладнаному величезному приміщенні стоїть кілька одиниць бойової техніки, яку покинули росіяни під час відступу. На деяких машинах, які нещодавно були пригнані з поля бою, якось несміливо пробивається рашистська «Z». Решта — ті, що довше перебувають у дбайливих руках наших механіків, вже позбавилися напису, який асоціювався зі смертю та розрухою «русского міра».
Команда з трьох військовослужбовців безупинно пересувається навколо бойової машини — двоє з них щось підкручують під «капотом», третій щось лагодить всередині башти. Хлопці розповідають, що саме ця БМП надійшла до ремонтно-відновлювального батальйону в жахливому стані: радіатор був пробитий, у трансмісії взагалі було відсутнє мастило.
— Машина хороша, пошкодження можна було ліквідувати на місці, але росіяни вирішили покинути її, щоб не заморочуватися з відновленням. Що стосується більшої частини орківської техніки, яка надходить до нас на відновлення, — вона дуже занедбана. Ставлення до державного майна в рашистів, як у найкращих традиціях «совка» — якщо колективне, то нічиє, — розповідає Микола.
Начальник майстерні ремонтно-відновлювального батальйону Роман розповідає, що під час контрнаступальної операції на Харківщині бригада обзавелася достатньою кількістю колісної та гусеничної трофейної бойової техніки — його підрозділу роботи тепер вистачає.
Позаду військовослужбовця стоять два трофейні танки Т-72Б3. Ця модифікація розроблена рашистським оборонпромом як масова та економічна альтернатива основному російському танку Т-90А «Владимир». Україна такої техніки на озброєнні не має. Але вмілим рукам наших механіків це не стає на заваді — використовуючи одну машину як «донора» деталей (через значні пошкодження після вибуху відремонтувати її неможливо. — Авт.), вони вже незабаром відновлять другий танк.
— Це вже не перший Т-72Б3, який ми «поставили у стрій» та відправили на фронт нищити колишніх «господарів». Наші танкісти без проблем опанували цю модифікацію. Для досвідчених воїнів це не проблема — трохи більше електроніки, відрізняється ходова частина та башта.
У сусідньому боксі військові механіки обслуговують Урал-43206. Розпізнавальна російська «Z» на лівому боці кузова вже замаскувалася під бортовий номер. Командир відділення регламенту і ремонту техніки Сергій розповідає, що хлопці з гумором ставляться до «процедури перейменування» рашистських символів – іноді підправляють літери на цифри, час від часу прописують — «Zа Україну!»
Близько тижня тому цей російський «Урал» потрапив до українського ремонтного підрозділу з побитими осколками колесами, кабіною, крилами та пошкодженою гальмівною системою.
— Гуму ми вже поміняли. Закінчуємо розбиратися з рештою. Ця модифікація «Уралу» нещодавно почала випускатися в росії. Відмінності в моделях полягають лише в гальмівній системі. Вона дуже схожа на камазівську — розробники, у найкращих традиціях росії, вирішили не заморочуватися та «скопіювали» її у своїх «колег». Тому, постійно маючи справу з КамАЗами, складнощів щодо відновлення гальмів ми не відчули. Незабаром, за день-два, вантажівка вже поїде виконувати бойові завдання.
Евакуювати трофейну бойову машину з поля бою насправді нелегко. Заступник командира ремонтно-відновлювального батальйону Андрій розповідає, що під час виявлення техніки на місце прибуває взвод технічної розвідки, який проводить рекогносцировку безпосередньо на місцевості. У подальшому транспорт оглядають сапери на предмет замінування. І третій етап — якщо бойова машина несправна, за допомогою тягача її доставляють у ремонтні майстерні або на завод. А вже незабаром трофеї служать на користь ЗСУ та нищать колишніх «господарів»!
Фото автора
Боєць 77-ї аеромобільної Наддніпрянської бригади з позивним «Кубік», командував підрозділом, який 5,5 місяців тримав оборону.
Жінки-добровольці, які раніше відбували покарання, тепер опановують безпілотні комплекси в батальйоні «Шквал» 1-го штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла.
Від початку доби агресор 41 раз атакував позиції Сил оборони. Понад половина бойових зіткнень припала на Костянтинівський та Покровський напрямки.
Бійці 425-го штурмового полку «Скеля» з позивними «Джокер» та «Мессі» в рукопашному бою взяли двох окупантів у полон.
Пілоти 1-го батальйону «Хижаки висот» 59-ї штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка повідомили про чергове поповнення обмінного фонду.
Радіотелефоніст (128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада)
від 23000 до 123000 грн
Мукачеве, Закарпатська область
Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….