Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
На Херсонському напрямку, де тривають активні бої за визволення української землі, основну роботу роблять звичайні хлопці з піхоти. До ворога менше ніж два кілометри, тож способи знищення окупантів захисники з 63-ї окремої Старокостянтинівської механізованої бригади вигадують різноманітні.
Буквально нещодавно спалили ворожу САУ 2С9 «НОНА», яка кошмарила позиції хлопців. На запитання як саме, відповідь була простою: «Побачили ту скотину та й спалили».
— Звісно, це була командна робота під керівництвом командира бригади. Деталі не розповідатиму, адже є нові цілі, які обов’язково будуть знищені найближчим часом, — розповів заступник командира підрозділу з позивним «Фугас».
Ситуація на цьому напрямку — динамічна й непроста, адже попереду окуповане місто Миколаївської області. За словами захисників, кількість обстрілів невпинно зросла за останні тижні.
— На жаль, противник гатить по мирних населених пунктах, що призводить до жертв серед цивільного населення та руйнування інфраструктури, — розповів командир взводу з позивним «Доцент». — Днями вони скинули авіаційну бомбу, зруйнувавши дитячий садочок і школу в селищі, яке за багато кілометрів від наших позицій. Звісно, військових там не було, звісно, русні на це начхати. Нині безпечних місць у районі небагато, місцеві жителі майже всі виїхали.
«Доцент» і в цивільному житті був доцентом, тому з педантичністю людини науки керує фортифікаційними роботами підлеглих на позиціях. Та хлопці не проти, жартома кажуть: «Краще зробити одразу, ніж лекцію прослухати».
Узагалі проблем із мотивацією та бойовим духом у підрозділі немає, їх інколи навіть «овердоз».
— Скажу відверто, мені доводиться вмовляти підлеглого поїхати лікуватись, «викорчовувати» його з позиції. У русні, впевнений, ситуація зовсім протилежна, ворог знає, що він чужинець, він демотивований. Наша бригада укомплектовувалась уже після 24 лютого. Як ви думаєте, люди, які майже вибивали двері військкоматів, щоб потрапити на війну, хіба вони віддадуть хоч сантиметр української землі? Один навіть виправив свій вік на десять років, але візуально переконати не вийшло, — усміхаючись, розповідає «Фугас».
За словами піхотинців, щодня, коли прокидаються зранку, вони роблять це з вірою, що сьогодні буде звільнено клаптик української землі або хоча б кілька орків будуть відправлені в пекло. І хлопцям це дуже добре вдається, адже ряд населених пунктів, які були в «сірій зоні», на сьогодні відбито й там уже наші Збройні Сили.
У мережі часто розганяють думки, що ось ще кілька днів і Херсон відвоюють, ба більше, «експерти» майже вимагають успішного бліцкригу.
— У нас є загиблі й поранені побратими, це біда, горе, рана, яка ніколи не загоїться. І це по всій лінії фронту, в усіх підрозділах. Скажу, як думаю, нема в країні людей, які понад усе хочуть відвоювати всі наші землі, ніж українські захисники. І це буде обов’язково! Але під час цього нелегкого процесу ми дотримуємося всіх заходів, щоб зберегти життя наших підлеглих, адже немає нічого ціннішого для командира, — додав «Фугас».
