Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Днями Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш заявив, що війна, розв’язана рф проти України, може призвести до голоду у світових масштабах. Дослівно: «Війна в Україні вже порушує ланцюги поставок і спричиняє різке зростання цін на паливо, продукти харчування та транспорт. Ми повинні зробити все можливе, щоб запобігти урагану голоду та краху глобальної продовольчої системи».
«Хліб — це наша нафта»
Цілком обґрунтоване побоювання, зважаючи на те, що за підсумками 2021 року Україна упритул наблизилася до ТОП-3 світових виробників сільськогосподарської продукції в сегменті зернових культур. Згідно зі звітом Державної служби статистики, «Зовнішня торгівля України товарами у 2021 році» у товарній структурі зовнішньої торгівлі у 2021 році наш експорт зернових культур становить 18,1%, а товарів продуктової групи — більше ніж 40 %. Загалом, упродовж минулого року українці продали за кордон продуктів на 68089,3 млн дол. США.
З десяток років тому академік НАН Володимир Моргун влучно зауважив, що «хліб — це наша нафта», й українські рекордні врожаї упродовж минулих 10+ років раз за разом підтверджували його слова, вони стали для нас буденністю.
До нині наші сільськогосподарські виробники були грантами продуктової безпеки низки країн Близького Сходу, Північної та Центральної Африки, Південно-Східної Азії. Для окремих країн поставки нашого зерна є критично важливими. Так, Ліван отримував з України до 80% пшениці, Єгипет — 50% олії і 30 % пшениці, Лівія — 40% пшениці, Ємен — 27%, а Туреччина — 90%.
В останнє десятиліття ми стали серйозними гравцями навіть на продовольчому ринку країн Євросоюзу. Приміром, донедавна іспанські виробники корму для тварин отримували з українських портів половину потрібного зерна. Нині у них залишилося фуражу ще на п’ять тижнів, якщо не поповнити запаси — підприємства зупиняться. А оскільки Іспанія є ключовим постачальником для усієї Європи, то дефіцит українського зерна невдовзі відчують усі громадяни ЄС.
Ще позаторік, за результатами 2019-2020 маркетингового року, ми стали другими в світі після США експортерами зернових культур і випередили таких потужних виробників, як Франція, Канада та Росія. Крім того, кілька років поспіль Україна є світовим лідером з виробництва соняшникової олії, друга — за експортом ячменю та ріпаку, третя — за житом та сорго, в цілому забезпечуючи до 10 відсотків поставок зерна на міжнародні ринки.
В абсолютних цифрах лише минулорічний внесок України у світовий продовольчий ринок становив еквівалент, рівний харчуванню близько 400 млн людей. Але нині ситуація радикально змінилась, за поточними оцінками експертів Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO) вже у короткостроковій перспективі через війну рф проти України світові ціни на продовольство злетять на 22 відсотки!
Загроза для континенту
Власне, усі ці статистичні дані не складають жодної таємниці й, певна річ, використовуються в робочому порядку як урядами країн, так і експертами міжнародних організацій. Тому наслідки широкомасштабної війни проти України були цілком прогнозованими, а заява А. Гутерреша, зроблена на третьому тижні її перебігу, викликає відчуття деякого здивування. Так і хочеться вигукнути — «А вам же казали!»
Але ж і справді — казали! Причому, кілька місяців тому. У статті для AtlanticCouncil Міністр оборони України О. Резніков написав буквально наступне: «Велика війна (з росією. —Авт.) серйозно порушить і, можливо, повністю завадить імпорту як з України, так і з Росії, створюючи цілий ряд проблем продовольчої безпеки для всього континенту».
Треба бути дуже наївною людиною, щоб сподіватися, що в умовах великомасштабної війни Україна зможе й надалі демонструвати рекорди врожайності. А тим більше знаючи звичку росіян до варварського способу ведення війн, до того ж не раз підтверджену на практиці упродовж минулих двох десятиліть.
Експерти Мінагрополітики минулої осені прогнозували, що урожай зернових та зернобобових культур у 2021-2022 маркетинговому році мав би скласти 75,8 млн тонн, з яких до 56 млн тонн планувалося поставити на світовий ринок (зокрема — 24,4 млн тонн пшениці). Однак ці плани зруйнувало вторгнення рашистів.
Уже у першій декаді березня світовий експорт пшениці різко просів — торгівельні майданчики втратили 3,6 млн тонн зерна, й це — лише внаслідок зриву роботи українських портів через дії окупантів та введення санкцій проти самої рф.
На цьому тлі, очевидно, що погані прогнози ООН на 2022 рік погіршаться ще більше. Йдеться, зокрема, про грудневий рапорт Офісу ООН з координації гуманітарних питань, в якому очікувана чисельність жертв голоду оцінювалася в 45 млн осіб у 43 країнах. На жаль, тепер голодних людей у світі точно побільшає, адже експерти вже прогнозують скорочення врожаю зерна на 40-50% у порівнянні з 2022 роком. А ось і «перша ластівка»: Human Rights Watch вже зараз повідомляє, що через російську агресію в Україні значно посилилась продовольча криза на Близькому Сході та Північній Африці.
Рашисти проти землеробів
Не хочеться накаркати, але виглядає так, що й ці прогнози можуть виявитися надто оптимістичними. Що не день, то більше ми упевнюємося в тому, що війська рашистів мають на меті тотальне винищення нашої інфраструктури, насамперед виробничої. Вже зафіксовано факти умисного мінування сільськогосподарських угідь, винищення і викрадення сільськогосподарської техніки.
Флот окупантів блокує морські комунікації, обстрілює, захоплює і топить торгівельні судна, руйнуючи логістику та унеможливлюючи експорт раніше законтрактованої продукції. Чотири наших порти знищено, захоплено або заблоковано рашистами, ще п’ять здатні лиш частково обробляти наявні вантажі.
Черговий військовий злочин — хаотичне мінування флотом агресора рекомендованих морських шляхів з Босфору до Одеси.
Ще одна проблема — відсутність безпечних умов для сівби. Більшість виробництва пшениці сконцентровано на сході України, де бойові дії найінтенсивніші. Орієнтовна площа небезпечних територій, забруднених вибухонебезпечними предметами, становить щонайменше 82 525 кв. км.
Навряд чи у нас знайдеться достатня кількість фермерів-камікадзе, здатних сісти за кермо трактора й орати на мінному полі під гарматними обстрілами.
Наступний негативний фактор — дефіцит пального для техніки, а відтак і його висока ціна. Наразі уряд налагоджує нові ланцюги, ведучи перемовини з провідними світовими виробниками. Але за один день такі питання не розв’язуються.
Щоб приступити до роботи нашим землеробам тепер, потрібно здолати тотальний дефіцит — робочої сили, запчастин, добрив, насіння тощо. Чи вдасться їм це? Відповідь на це питання зараз не дасть ніхто.
«Фокуси» путінців
Яких результатів хоче досягнути кремлівська верхівка переведенням війни з гібридного формату у фазу широкомасштабної європейської війни?
Практика свідчить: аби більш-менш точно спрогнозувати цілі рашистів слід серйозно ставитись навіть до найбезглуздіших ідей, озвучених ними публічно, а також уважно «слідкувати за руками» — аналізувати факти.
Ще 2007 року в Мюнхені, під час міжнародної конференції з безпеки, путін заявив що рф виступатиме проти глобальної гегемонії США. Відтоді агресивна риторика проти Сполучених Штатів проходить червоною ниткою у всіх принципових публічних заявах російського диктатора. Навіть війну проти України в російському інформаційно-політичному просторі завжди пов’язують з протидією Америці. Відтак, оголошення війни Україні у рф сприймають пакетом — як війну проти Європи та США.
У промові, виголошеній путіним 24 лютого, він пообіцяв українцям «демілітаризацією та денацифікацю», а нашим союзникам, у разі якщо вони наважаться втрутитися в війну, пригрозив — «відповідь буде негайною і призведе до таких наслідків, про які ви досі не знали». Тобто, погроза стосується тих-таки членів ЄС та НАТО.
Попри погрози, наші союзники нас не залишили наодинці з агресором, допомога надходить і чималенька. У росіян немає наразі традиційних військових ресурсів аби виконати обіцяне (не рахуючи ядерної зброї). Тому вони вдаються до гібридних методів — нищачи ресурсну базу в одній точці планети, загострюють певні проблеми в іншій. Такі прийоми ними застосовували не раз, згадаймо хоча б роздмухування війни в Сирії для відвернення уваги від окупації Криму та частини Донбасу.
Створення (або принаймні спроба створити) глобальної продовольчої кризи для відвернення уваги від війни в Україні — фокус цілком у дусі росіян. Експертами вже підраховано, що у випадку повного припинення експорту з Росії та України світ може втратити до 26% постачання пшениці та 16% кукурудзи.
Тепер поставимо в один ряд кілька фактів: 1) від моменту анонсування російських навчань «Захід-2021» (з літа 2021 року) Китай запрацював «на аграрному ринку як пилосос», нині на його складах сконцентровано 51% світових запасів пшениці; 2) 5 березня Україна призупинила експорт продуктів (зокрема зернових); 3) 15 березня росія заблокувала експорт продуктів (зернових і цукру).
Тож, вірогідність всесвітньої продовольчої кризи, чи, щонайменше, стрибок інфляції та голод в деяких частинах світу, є реальністю.
Голод як глобальний терор
Росія уміло використовує голод у як зброю. Це доведено у ХХ столітті трьома штучними голодоморами, влаштованими проти українців, а ще — казахів, туркменів, народів Північного Кавказу. Знаючи схильність путіна до мавпування тиранів минулого, можна припустити, що він дуже хоче «павтарить» їхні «подвиги».
Захиститися від рф світ зможе лише з усвідомленням і прийняттям очевидного факту: війна проти України уже набула глобальних масштабів. Пан Гутерреш має зрозуміти, що ООН уже має справу з глобальним гібридним тероризмом й для того, щоб нейтралізувати його джерело, потрібно докласти глобальних зусиль.
P.S. Тим часом Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Л. Денісова повідомила, що мешканці Маріуполя, які втекли від бомбардувань рашистів до Мангуша та Мелекіно, помирають від голоду, а російські військові не допускають до них гуманітарні вантажі з їжею та ліками.
