«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Народна артистка України Ада Роговцева виклала на своїй сторінці у ФБ свій допис та пронизливий лист у Маріуполь: «Моя люба дівчинка Настя, яка грала мене саму у виставі „Свідоцтво про життя“, вже більше тижня не знає, де її батьки та рідні. Її брат служить. Її сестра з дітьми евакуювалася з Гостомеля, переживши всі жахіття, що там були. Настя написала в свій Маріуполь, якого вже нема. Але він обов’язково буде — український відбудований Маріуполь!»
Лист акторки Київського державного академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра Анастасії Кірєєвої в обложений Маріуполь:
«Я народилася не в Маріуполі. Я народилася у місті Жданів (33 роки тому, 13 січня 1989 року Жданову, який носив цю назву 41 рік, було повернено його історичну назву — Маріуполь. Ред.) Це було велике промислове місто, де завжди світило Сонце. Ми були класною родиною, несхожою ні на кого.
Я була найменша і мене всі дуже любили. Особливо тато, він задихався від своєї любові до мене … Моя сестра Юля, мій брат Льоша, і звичайно Моя мама! А ще мій дядько та бабуся! Коли я залишалася ночувати у бабусі, засинаючи, щоночі я слухала як вона мені співає одну й ту саму колискову «Темная ніч, тільки кулі свистять по степу…» Я тільки тепер зрозуміла, чому вона співала саме цю пісню. Моя бабуся 1924 року народження! Усю війну пройшла дівчинкою, зараз вона у Маріуполі. Вона глуха. І можливо, вибухи її не так лякають. Але ж вона не сліпа!
Мила моя Тоня, я вірю, що ти сидиш зараз поряд зі своїм сином у підвалі і читаєш усім свої вірші. Мої Мама та Папа ось уже як 9 днів тиша(лист опубліковано 10 березня. Ред.)… Нічого від Вас… Зовсім. Всі ці дев’ять днів я перебуваю з Вами! Змішується моє дитинство з моїм справжнім… Я заплющую очі і йду, ми просто йдемо із тобою… І мені так спокійно, коли ти поруч… І як би мені хотілося взяти зараз твою руку, і забрати тебе, з того пекла…
Татко, мій милий! Ти дивовижна людина!!! Таких як ти, немає! Ти дав нам те, чого не купиш ні за які блага світу! Ти навчив нас честі та гідності! Татусю, я знаю, я вірю, що Ви зараз разом з мамою, що вона тримає тебе за руку, і тобі спокійно. А я і моя сестра, Ми Вам пишемо листи, щодня пишемо, така у нас традиція. Я розмовляю з тобою, Мамо, постійно, і перетворююся на божевільну.. Мої діти вже звикли, й іноді запитують, що тобі Бабуся відповіла … Моя Незвичайна Сім’я, Ви вистоїте, Ви виживите, Ви зможете! Ми Вас вимолимо, викричимо, МИ ЗНАЙДЕМО ВАС!!! Ви тільки тримаєтеся! Чуєте , Тримайтесь!!! Мій Маріуполь — ти місто Герой! Я пишаюся кожним , хто зараз там. Слава Україні!”
Підготував Віктор Шевченко
