Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Укради мене у війни
На один, на короткий танець,
Де крізь штори місяця сни
Відбиває паркету глянець …
(Уривок з вірша Віктора Залевського)
У Хмельницькому відгриміли фанфари першого Балу Героїв, на якому головна увага перепала не чоловікам-захисникам – а їхнім мамам, дружинам, сестрам, посестрам, дівчатам, які підбори змінили на берці.
На блискучому паркеті бальної зали Хмельницької обласної філармонії організатори зібрали майже сотню пар військовослужбовців Збройних Сил, Нацполіції, Нацгвардії, рятувальників, прикордонників, воїнів-добровольців, волонтерів. Чоловіки були у військових одностроях, їхні супутниці – у вечірніх сукнях.
– Запрошували і зібрали усіх, у кого Україна в серці, − каже головна ідейна натхненниця балу у Хмельницькому, волонтерка, дружина офіцера-ракетника Олена Ярошенко.
Назва балу: «Укради мене у війни» – це і є головна ідея. Тобто, на один лиш день вирвати з пекла війни дівчину, жінку-воїна сюди, до мирного життя. Бо за ці вісім років майже ніхто з них не одягав підбори, їхні сукні припадали пилом у шафах, а це привід вийти і знову відчути себе тендітними пані на блискучому паркеті бальної зали. Украсти у війни – подолати психологічний бар’єр і дозволити собі свято, щиро усміхатися, насолоджуватися чудовими годинами у прекрасному колі рідних по духу друзів та знайомих. До організації також долучилися благодійники й хмельницька волонтерська організація «Мистецька сотня «Гайдамаки».
У дефіле п’ятнадцять моделей показали весільні сукні. За словами Олени Ярошенко, наречені військових безкоштовно зможуть орендувати для весілля ці вбрання. Жінки, які їх демонстрували, – не професійні моделі, серед них дружини військових та жінки-військовослужбовці.
Військовий оркестр ракетної бригади «Свята Варвара» подарував учасникам балу чимало позитивних емоцій через виконання козацьких маршових музичних композицій, сучасних творів, дефіле. Майстри-партнери відомих танцювальних колективів та студій навчали усіх охочих народних танців та нескладних бальних рухів і композицій.
Упродовж балу відбулося вшанування і нагородження берегинь сімейних вогнищ, захисниць і волонтерок у семи номінаціях: «Вона вимолила мене у смерті», «У горі і в радості», «Багатодітні сім’ї», «Військові династії», «Янголи в білих халатах», «Я не втомилась, а ти?», «Ти підбори змінила на берці».
Переможців у кожній з номінацій обирали колегіально за клопотанням військовослужбовців, волонтерів, громадських патріотичних і ветеранських організацій російсько-української війни.
– Нагород, направду, заслуговують набагато більше достойних людей. Наша їм усім вдячність та пошана. Ми обов’язково відзначимо всіх згодом, під час інших подібних проєктів, дайте нам трішки часу, − каже пані Олена.
Відзнаку – срібний кулон-тризуб у формі армійського жетона з надписом «Бал Героїв» у номінації «Яноголи в білих халатах» отримала ветеранка російсько-української війни Катерина Луцик. Вона є діючим сержантом у складі 81-ї аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ. Військовий медик пройшла зі своїми побратимами Авдіївську промзону, Новгородське та багато інших гарячих точок Донбасу. На передовій врятувала понад 150 поранених десантників. АрміяInform писало про Катерину в матеріалі: «Однією рукою я тягла вдвічі важчого за себе хлопця, а другою затискала йому поранену шию».
– Із Сум приїхала дівчина, щоб перейняти досвід і провести такий бал у своєму місті. Вона брала участь у дефіле весільних суконь. Із Маріуполя приїхала багатодітна мама Людмила Ніколенко, яка разом із чоловіком Андрієм служить у прикордонниках, з перших днів війни боронять мир на сході. Людмилу Ніколенко ми нагородили в номінації: «Багатодітні сім’ї».
Був на балу й весільний рушник, під яким пройшли усі військовослужбовці незалежно від сімейного статусу.
– Ми привезли його із Запоріжжя, − ділиться пані Олена. – Його дівчата почали вишивати ще у 2014 році, вишивали і під час страшних подій в Іловайську, і коли ворог почав окупацію Дебальцевого. Тоді, у січні-лютому 2015-го, наші дівчата його вишивали, а нитки постійно рвалися. Він недошитий, бо війна не скінчилася. Цим рушником ми завжди зустрічали усі військові частини і підрозділи Запоріжжя, він – як ворота у мирне життя, − ділиться пані Олена.
Перший Бал Героїв у Хмельницькому відбувся. Його учасники не приховували задоволення від побаченого, від приємних емоцій, від відчуття себе його частинкою. Усі висловлювали задоволення і дякували організаторам за свято душі, спокою, честі та шани патріоткам, захисницям, берегиням сімейного вогнища. Зі свого боку організатори запевнили, що Бал Героїв у Хмельницькому стане щорічним.
Фото автора
