Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Його робочий день починається з приймання доповідей про стан справ від усіх головних сержантів батальйонів та дивізіонів, потім він спілкується з чинними чи потенційними молодшими командирами.
За час війни на сході країни головний сержант окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка майстер-сержанта Юрій Тихоненко набув такого професійного досвіду та глибокого розуміння військової справи, щоб стати правою рукою командира.
— У цій військовій частині Збройних Сил України я служу з моменту її формування на початку 2015-го. На посаді командира відділення РХБ розвідки пройшов бойове хрещення неподалік Горлівки. Пізніше захищав позиції біля шахт «Бутівка» та «Південна», Донецького аеропорту, на околицях населених пунктів Зайцеве, Піски та інших селищ. За плечима вже п’ять тривалих бойових відряджень, — розповів армієць.
У кабінетах більше ніж годину не проводить
Через моральні та ділові якості, властиві сержантській ланці, у 2017-му командування призначило його на нинішню посаду.
— Коли бригада перебуває в районі бойових дій, я в кабінеті більше ніж годину не проводжу. Зазвичай, з дозволу комбрига, по черзі — до 10 днів працюю в батальйонах чи дивізіонах. Особливу увагу приділяю командирам відділень, адже з власного досвіду знаю, яка це відповідальна посада. Командир відділення має бути прикладом для підлеглих та своєрідним мотиватором, від якого залежить уся, так би мовити, командна гра, — ділиться думками майстер-сержант.
Чим займається дисциплінарна комісія?!
Як і в інших військових частинах, у бригаді успішно діє сержантська рада, на розгляд якої виносять важливі питання щодо кандидатів на сержантські посади чи ухвалення рішень щодо вже призначених молодших командирів. Проте, за ініціативи майстер-сержанта Юрія Тихоненка, віднедавна тут запроваджено і «дисциплінарну комісію».
— До цього інституту входять заступник комбрига з МПЗ, начальник артилерії, офіцер управління частини та я як головний сержант бригади, — розповідає військовослужбовець. — Під час наших засідань щодо порушення військової дисципліни ми викликаємо рядових контрактників та — обов’язково — командира відділення. Спочатку заслуховуємо винних, а потім — прямого командира. У фіналі: якщо вина солдата досить серйозна, покарання отримують обидва військові. Такі вже в нашій частині суворі, але справедливі вимоги.
Завжди працює на перспективу
— Мене так виховали в армії, що я завжди працюю на перспективу. Приміром, ми ще перебуваємо в районі ООС, а я вже думаю: хто з понад 100 моїх підлеглих буде направлений на курси лідерства після ротації. Постійно аналізую результати роботи та прорахунки. Це вкрай необхідно, аби далі скерувати дії у правильному руслі та поліпшити роботу сержантського корпусу нашої бригади. Тож попереду в мене чимало справ, — усміхається майстер-сержант Юрій Тихоненко.
До речі, дружина Юрія — Світлана, не змогла всидіти вдома, чекаючи на повернення чоловіка зі фронту. Тож два роки тому, коли єдиний син Дмитро став студентом іноземного вишу, жінка теж пішла служити до бригади, де проходить службу чоловік, на посаду бойового медика.
А ще майстер-сержант Юрій Тихоненко вважає за велику честь той факт, що елементи його бойового спорядження та деякі трофеї представлені як експонати в Національному музеї історії України у Другій світовій війні в Києві.
Фото автора та з архіву Юрія Тихоненка
