Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Системний відрив від кремлівських наративів в усіх сферах української реальності є діями здорового глузду у протидії російській агресії проти України. У своїх висловлюваннях у бік нашої держави пропагандисти країни-агресора досить активно використовують пасажі на кшталт «один народ», «спільна історія», «тяглість традицій» тощо. Цим самим вони намагаються не лише «прив’язати» Україну до орбіти власних інтересів та світосприйняття, але й нав’язати українцям викривлені уявлення про власну історію, культуру і потенціал нації. На жаль, маємо проблеми навіть з тим, які дати позначені червоним у наших календарях. І подекуди людині, не обізнаній в нюансах національної історії, важко розібратися в історичних фактах та підґрунті тієї чи іншої події або явища, що відбулося.
Зокрема, ця проблема фігурує й у визначних датах, пов’язаних із українським військом. І самі військові готові виправити проблему. До прикладу, військовослужбовці підрозділу реактивної артилерії з Дрогобича на Львівщини ініціювали публічне обговорення щодо того, чи варто в незалежній Україні відзначати свято РВіА саме 3 листопада.
Що в цьому поганого, запитаєте ви? На думку гармашів, маючи величезний пласт національної військової історії та перебуваючи в активній фазі протистояння з російським агресором, не варто наслідувати московсько-радянські традиції, які свого часу були документально завізовані на вищому рівні.
Йдеться про указ другого Президента України Леоніда Кучми, який той підписав у 1997 році. У ньому 3 листопада вказано як професійне свято українських гармашів з відсилкою до… радянської історії. А саме: участю артилерійських підрозділів у операції зі звільнення столиці України. Не вірите? Прочитайте сторінку у Вікіпедії.
Аби вивести свої аргументи за іншу дату, пов’язану виключно з історією національної військової артилерії, в академічну площину, дрогобицькі реактивники запросили до військової частини історика, документознавця і дослідника військових архівів, директора Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка Василя Кметя.
Завдання було чітким: з’ясувати, чи були в українській історії факти, де роль і місце артилерії національних військових утворень не синхронізовані до радянсько-московської історичної міфології.
Василь Федорович люб’язно погодився на пропозицію артилеристів та провів ретельне дослідження існуючих архівних історичних документів. Зрештою, він побував на офіцерських зборах військової частини, де прочитав відповідну лекцію. Відтак у історії українських національно-визвольних змагань початку 20 століття, існує, як мінімум, чотири дати, які ілюструють та закріплюють в історії створення вітчизняної артилерії, підготовки професійних кадрів для артпідрозділів національних військових утворень тієї доби, та випадків її успішного бойового застосування.
читайте також:
Зазначимо, що артилеристи не лише вислухали аргументи науковця, але й добре самі підготувалися до обговорення. Так що вийшла повноцінна та дуже цікава дискусія.
На даному етапі колектив гармашів схиляється до того, аби взяти за нову дату Дня РВіА 30 січня. Оскільки саме в ці дні у 1918 році з ініціативи Романа Дашкевича, якого вважають батьком української артилерії, відбулася реорганізація гарматної батареї Галицько-Буковинського куреня. 31 січня батарея стала головною силою під час вступу в Коростень. До того ж, за словами сучасних гармашів, ця дата має і суто утилітарну прийнятність. Адже до цього часу у військах завершиться конкурс на найкращу артилерійську батарею. І буде цілком реально підбити підсумки та до свята підготувати усі документи для відзначення найкращих фахівців «ландшафтного дизайну».
Ще одна дата, якій симпатизують українські артилеристи сучасності — бій під станцією Крути, де єдина гармата на залізничній платформі, керована підполковником армії УНР артилеристом Семеном Лощенком, змогла нанести суттєвої шкоди наступаючим більшовикам і переломити тим самим хід бою.
Звісно, це лише початок шляху. Свої пропозиції мають внести й інші бойові колективи артилерії ЗС України. Втім, як кажуть: не можна спинити ідею, час якої настав!
Фото та відео автора
