Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
«Ми зробили це й тепер на сьомому небі від щастя!» Приблизно такої думки дотримуються понад 450 першокурсників Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба у день складання Військової присяги на вірність Українському народові.
Позаду в них залишилися складні етапи вступної кампанії та виснажливі заняття в рамках первинної військово-професійної підготовки. Не всі витримали фізичні й моральні навантаження. Проте ті, хто пройшов перші армійські випробування і перед товаришами по службі промовив священні слова вірності рідній державі, може поправу називатися найкращим представником свого покоління українців.
Хто ж вони, ці першокурсники і про що думають? Кореспонденту АрміяInform вдалося поспілкуватися з деякими з них.
У сім’ї уродженця Запоріжжя Нікіти Горохова були військові льотчики, офіцери-моряки та інші військові. А ось він одразу ж після першого дня відкритих дверей в ХНУПС обрав факультет радіотехнічних військ протиповітряної оборони.
— Усі військові спеціальності цікаві й по-своєму героїчні. Проте викладачі нашого факультету ще взимку під час дня відкритих дверей переконали мене, що в них вчитися дуже перспективно. Тож після бесіди з батьками вирішив вступати саме сюди. До навчання у військовому виші я ретельно готувався. Тому на полігонних заняттях було не так вже й важко переносити фізичні навантаження. Безмежно радий, що склав присягу та став повноправним військовим, — розповів курсант Нікіта Горохов.
До речі, серед усіх першокурсників 113 дівчат. Одна з них юна харків’янка Соф’я Клімова.
— У мене досить високі бали за результатами ЗНО. Тому під час вступної кампанії боролася за право навчатися на військового метролога. Конкурс на цю спеціальність був одним з найвищих, але я впоралася. Працювати на складній апаратурі мені подобається і колектив кафедри метрології та стандартизації мене гостинно прийняв. Приблизно з 9 класу хотіла бути військовою, але довго вагалася зі вибором спеціальності. У старших класах обрала Харківський національний університет Повітряних Сил. Я пишаюся, що пішла до Збройних Сил України і планую дослужитися до генеральських звань, — зауважила курсант Соф’я Клімова.
А інша харків’янка Ярослава Чопенко заради вступу до Харківського національного університету Повітряних Сил спеціально полишила навчання в медичному коледжі та навесні отримала високі результати із ЗНО. У результаті вона домоглася свого і тепер гордо відрекомендовується як курсант факультету автоматизованих систем управління та наземного забезпечення польотів авіації.
— У моїй сім’ї чимало військовослужбовців Збройних Сил України і я завжди з увагою слухала їхні цікаві розповіді про службу. Проте так сталося, що після 9 класу таки пішла вчитися на медпрацівника. Цього ж року на великому сімейному зібранні я відстояла право стати курсанткою і зібрала необхідні документи для навчання в ХНУПС. Бути військовою є давньою дитячою мрією і я ретельно готувалася до всіх заліків та інших випробувань. Приміром, ЗНО з української мови я склала на 179 балів. Після проходження курсу первинної військово-професійної підготовки та складання присяги я довела собі, що все зможу, якщо цього сильно захотіти. Знаю, що попереду будуть нові перепони, але, впевнена, що їх також здолаю, адже дуже прагну бути офіцером, — розказала курсант Ярослава Чопенко. 
@armyinformcomua
Засуджено до 15 років ув’язнення харків’янина, який передавав фсб рф дані про дислокації українських військових.
З розвитком безпілотних систем остаточно зникло поняття безпечного ближнього тилу, адже зона прицільного точкового ураження зараз сягає близько 25 кілометрів.
Військовослужбовець та письменник Павло Белянський став лауреатом Шевченківської премії 2026 року в номінації «Проза».
На Київщині затримали організатора схеми незаконного переправлення чоловіків призовного віку з України до Словаччини.
Після тривалої реабілітації та отримання II групи інвалідності захисник міг списатися, але вирішив продовжити службу.
Мешканці Харкова обіцяли «клієнту» допомогу у незаконному перетині кордону, у програмі втечі — паркан з колючим дротом та плавання в гідрокостюмі.
Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…