Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Днями в «Укрінформі» відбувся круглий стіл «Нові гібридні загрози з боку РФ», на якому за ініціативи Центру політичних студій (ЦПС) «Доктрина» зібралися відомі фахівці з вивчення цієї тематики. Модератор заходу голова Центру політичних студій «Доктрина» Ярослав Божко нагадав, що зустріч відбувається на тлі саміту Байдена й Путіна, під час активної фази проєкту «Північний потік–2» і розгортання численних дезінформаційних кампаній та загострення сперечань між РФ і Заходом. Проте більша частина загроз з’явилася зовсім не сьогодні.
Росія експортує стратегічну корупцію
Основну тему для обговорення запропоновано визначити як стратегічну корупцію, яку Росія експортує у світі. Саме про це йшлося й в аналітичній записці ЦПС «Доктрина», яку представив модератор на початку круглого столу. На думку Ярослава Божка, сучасна корупція — транснаціональна і будь-які гроші взяті в країн-реваншистів (наприклад, Китай чи РФ) можуть виявитися засобом впливу. Головна мета — бути непоміченими. Адже військова агресія завжди знаходить адекватну військову відповідь, а гібридні, асиметричні засоби війни, рефлексивне управління, стратегічна корупція — адекватну відповідь знаходять не завжди.
Керівниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Любов Цибульська нагадала, що не можна зводити гібридний вплив тільки до дезінформації й кібератак. За словами експертки, це неправильно і дуже звужує взагалі розуміння проблеми. Говорячи про нові російські загрози, вона підкреслила, що РФ зосередилася на дискредитації України на міжнародному рівні та української влади всередині, серед громадян.
— Якщо зменшується інтенсивність воєнних дій, зростає вплив м’якої сили, — сказала Любов Цибульська. — У найближчі роки матимемо проблеми з таким м’яким культурним впливом Росії. Люди, звісно, втомились від війни, вже не відчувають такої небезпеки. І їм пропаганда російського культурного продукту легше заходить, і не викликає спротиву.
Керівник Центру оборонних реформ Олександр Данилюк підтримав думку, що ми зав’язли в наративі ворога, ніби Україна має справу з чимось питомо новим.
— Насправді це природа і фундамент великого протистояння геополітичної Холодної війни, — впевнений Олександр Данилюк. — Маємо справу з тими ж явищами, лише доповненими розвитком інформаційного суспільства та інформаційних технологій.
На думку пана Данилюка, ситуація народилася з появою ядерного протистояння. Найбільші опоненти втратили змогу безпосереднього, конвенційного протистояння. А Росія досі використовує методички СРСР. Проте ми далі сприймаємо гібридну війну як щось окреме. Причому плутаючи гібридні операції з просторами, де їх можуть застосувати.
— Наприклад, дуже поширене хибне уявлення про кібероперації як «гібридні». Так, вони можуть бути частиною багатовимірних інтервенцій. Але сам факт проведення операції у кіберпросторі не робить її гібридною.
Про те, що «все не нове», говорив і наступний спікер — Євген Магда, директор Інституту світової політики. На його думку, зміни пов’язані лише з кількома аспектами: швидкістю поширення інформації, бойовими діями на території України й суспільно-політичною ситуацією у країні.
— Предметом гібридних викликів може бути практично все, — говорить Євген Магда. — Росія називає Україну «породженням Радянського Союзу», звинувачує у проведенні власних військових навчань на своїй території, роблячи одночасно приблизно те ж саме тощо.
Справді новими засобами гібридної війни він назвав втручання у вибори, що вперше очевидно проявилося у 2016-му в Нідерландах, та використання Голокосту для демонізації України, Польщі та країн Балтії.
Валерій Чалий, голова правління Українського кризового медіацентру та колишній Надзвичайний і Повноважний Посол України у США, розповів про досвід, коли він ставав об’єктом гібридних впливів Росії. Один із прикладів — створення його фальшивого акаунту у соцмережі, з якого здійснювалися шахрайські дії. З’ясувалося: це справа рук росіян. Група працювала з території ФРН. Ще один поширений спосіб впливу – телефонні дзвінки одразу після будь-якої зустрічі з іноземними колегами. Зловмисник відрекомендовується як недавній візаві й прагне заперечити попередні домовленості. Ще один приклад — публікація неперевіреної інформації або дезінформації.
— Насторожує, що почасти українські політики беруть участь в розкручуванні цих не просто фейків, а дезінформації, — зазначив пан Чалий. — Некритично оцінюють інформацію, яка їм надходить, або використовують її з політичною метою.
Експерт Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін представив результати розслідування російської кампанії з дискредитації офіційної України, яка, нібито, продає зброю в Лівію попри ембарго. І справді, частина фігурантів працювала з території України.
Народний депутат України Олег Дунда запитав про реакцію на подібні системні махінації українських спецслужб. Дмитро Золотухін поскаржився, що розслідування СБУ мають гриф «таємно», тому повної картини у нього немає.
Сергій Савченко, голова громадської організації «Аналітичний центр вивчення і протидії гібридним загрозам», виокремив три фактори, які в основному впливають на розвиток і динаміку подій навколо гібридних загроз для України. По-перше, це зростання допомоги західних країн, по-друге, зниження потенційних можливостей РФ, попри її постійну агресивність, по-третє, наявність п’ятої колони всередині України. Крім того, пан Савченко підкреслив, що критичні операції залишаються незмінними.
— Змінюється лише алгоритм, послідовність дій, — каже експерт. — Та вікно можливостей для РФ зачинилося з інавгурацією нового президента США.
Крім того, він звернув увагу на значне зміцнення ЗС України й зміну ставлення до агресора в суспільстві. Його останнє зауваження підтвердив Олег Дунда. За словами нардепа, останні опитування показують: контингент людей, готових йти на поступки Москві щодо окупованих територій, в останні півтора року зменшився вдвічі – до 10-15 відсотків.
— Але з суспільною думкою треба працювати постійно, — підкреслив Олег Дунда.
Політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного Співробітництва Володимир Горбач повернувся до основної канви розмови і нагадав: нематеріальне експортують найбільші країни: Китай — ідею гармонії («м’яка сила»), Росія — корупцію й насильство.
Співавтори аналітичної записки, яку представив на початку модератор, експерти Центру політичних студій «Доктрина» Анатолій Курносов і Денис Москалик на завершення навели приклади ситуації у двох сусідніх країнах – Польщі й Угорщині, які докорінно різні.
Політичні еліти Польщі єдині в думці, що треба не створювати, а зменшувати залежність від Росії. Натомість, нинішня Угорщина — яскравий приклад послідовного прибічника Москви в Європі.
— Проте навіть щодо Польщі не можна стверджувати, що вона має абсолютний імунітет до російського корупційного проникнення, — зауважив Анатолій Курносов.
Фото – Дмитро Тарчук
