Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Питання військової юстиції наразі неймовірно актуальне. Адже ще дуже свіжа в пам’яті недавня подія, коли Верховний Суд виправдав генерала Віктора Назарова у справі про збитий терористами Іл-76. Кореспондент АрміяInform поговорив про проблеми спеціалізованої юстиції в оборонній сфері із доктором юридичних наук Павлом Богуцьким, генерал-майором юстиції запасу.
— Павле Петровичу, на недавньому засіданні Громадської ради при Міністерстві оборони Ви, як спікер, пройшлися буквально по всіх аспектах проблем у воєнному законодавстві, повноваженнях військової поліції, спеціалізованій прокуратурі, судах. Якою, на Вашу думку, має бути система військової юстиції після реформування, а фактично — після відновлення в Україні?
— Відповідно до стандартів НАТО в цій царині не допускається цивільний елемент у системі оборони, який би діяв стосовно військовослужбовців. Зокрема, можна брати за основу Велику Британію і Сполучені Штати, із наших сусідів — Польща після проведення реформ пішла саме таким шляхом, але з урахуванням національних особливостей. Усі питання воєнної безпеки та оборони — дуже специфічні. У системі військової юстиції має діяти виключно той, хто має стосунок до сфери оборони, до військової служби. Якщо взяти Велику Британію, то там існує військова поліція, військова прокуратура, військові суди. Звичайно з урахуванням їхніх особливостей правової системи, традицій тощо. У США та ж ситуація. У нас ситуація, на жаль, вкрай складна, не відповідає викликам, загрозам, які існують для забезпечення воєнної безпеки, обороноздатності держави, не забезпечує належний рівень військового правопорядку, законності.
— У чому ж складність?
— Складність якраз у відсутності системи військової юстиції. Руйнування, яке було цілеспрямованим упродовж попередніх років і зупинене певним чином у спосіб відновлення військових прокуратур у 2014 році, нині триває. Найскладнішим питанням є здійснення досудових розслідувань та розгляд кримінальних проваджень у судах. Слідчі національної поліції здійснюють досудові розслідування стосовно військовослужбовців і на військових об’єктах за всіма фактами, які не стосуються злочинів проти несення військової служби. Але і військові злочини розслідують підрозділи ДБР, слідчі яких є цивільними особами, не мають відповідної підготовки. Військові прокуратури, де прокурори мали статус військовослужбовців, реформовані у звичайні підрозділи загальної системи прокуратури з визначенням спеціалізації, яка не забезпечена відповідним кадровим складом, не враховуються особливі умови військової служби.
— Вважаєте, цивільні прокурори не розберуться з особливостями воєнної сфери?
— Я вже зазначив, що питання у цій сфері дуже специфічні. Але жодного спеціального добору у спеціалізовані прокуратури, що діють нині у військовій та оборонній сфері, немає. Відсутні будь-які спеціальні кваліфікаційні вимоги щодо прийняття на посади прокурорів спеціалізованої прокуратури. Потрібно враховувати умови виконання обов’язків як прокурорами, так і слідчими у воєнній сфері — такі умови можуть бути бойовими, де цивільні особи не можуть і не повинні виконувати визначені законом обов’язки з ризиком для життя. Але проблема не лише у відсутності необхідної спеціальної підготовки прокурорів і слідчих. Така ж ситуація з відправленням правосуддя у кримінальних правопорушеннях, вчинених у сфері оборони, — військових судів у нас немає, працюють загальні суди, які розглядають військові справи водночас з іншими. Провадження не мають жодного пріоритету, тягнуться роками. Військова, оборонна складова практично не врахована. Питання екстериторіальності, наближеності до Збройних Сил, військових формувань взагалі не вирішене.
— Який вихід?
— Відповідь очевидна — має бути певна система, яка існує й ефективно працює, зокрема, у країнах-членах НАТО, і передбачає у своїй структурі спеціальний правоохоронний орган — військову поліцію. Також має бути військова прокуратура, яка забезпечує процесуальне керівництво, підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях і здійснює нагляд за діяльністю військової поліції. І, звичайно, — військовий суд, укомплектований суддями, які мають відповідну військову підготовку, статус військовослужбовців. Ось це і є система військової юстиції. Крім того, до системи військової юстиції належать юридичні служби, військово-юридичні навчальні заклади, які готують кваліфіковані кадри. Має бути відповідна кадрова підготовка для укомплектування Військової поліції, слідчих підрозділів, військових прокуратур і суддів з урахуванням визначених законом вимог.
— Що пропонуєте в наших реаліях?
— По-перше, слід ухвалити закон про Військову поліцію як правоохоронний орган спеціального призначення з ознаками центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику правового забезпечення оборони держави. Військова поліція матиме певну самостійність, незалежність, але координувати її діяльність має Міністр оборони. В інших державах, які я називав, взагалі Військова поліція діє в системі збройних сил… Але з урахуванням специфіки нашої політичної та правової культури, неможливості здолати відомчі механізми залежності й впливу на ухвалення рішень, Військова поліція не повинна входити у склад ЗС України. Тим більше, що це суперечитиме положенням Конституції. Можливо, у майбутньому вказані питання відкоригують, але нині маємо виконувати вимоги Основного закону.
— Як діяльність Військової поліції координуватиме Міністр оборони?
— З урахуванням потреб оборони та реалізації політики оборони на основі положень Конституції та закону, який слід ухвалити. Звісно, без втручання у спеціальну діяльність, якою є правоохоронна діяльність. Міністр оборони не може втручатися у розслідування, у рішення в кримінальних провадженнях тощо. Концепцію закону, до речі, ми вже розробили, існує і його проєкт. Зокрема, йдеться про те, що такий правоохоронний орган має виконувати, окрім іншого, завдання з підтримання військового правопорядку, протидії корупції у сфері оборони в межах, визначених законом і, за відповідним урядовим рішенням, охороняти важливі військові об’єкти. Також виконувати необхідні завдання антидиверсійної роботи на військових об’єктах, протидії тероризму і дуже важливий аспект — захищати права військовослужбовців.
— Як Військова поліція захищатиме права військовослужбовців?
— Мають діяти відповідні підрозділи Військової поліції, які опікуватимуть питання захисту прав військовослужбовців і членів їхніх сімей. Тобто розглядати звернення, заяви, якщо є порушення, працювати на превенцію, на запобігання порушень прав військових, з тим, щоб командування не зловживало своїми правами. Це важливий аспект, який посилює військовий правопорядок, а значить — бойову готовність, боєздатність військових підрозділів.
— Тобто юрисконсульти, які працюють на командира, стануть непотрібні?
— Так стверджувати немає підстав. Але завдання і функції юридичних служб у військових частинах не передбачають захисту прав військовослужбовців, бо зорієнтовані на правове супроводження діяльності командирів і відповідних начальників. Це — загальний підхід, нині важливо посилити операційну складову правового забезпечення діяльності командування за прикладом передових країн-членів НАТО. Військова поліція не впливатиме на рішення командування, не втручатиметься у безпосередню діяльність та, насамперед, під час проведення бойових операцій. Повноваження Військової поліції мають обмежуватися правоохоронною діяльністю, зокрема, захистом прав військових.
— Добре. Після створення Військової поліції — який наступний крок?
— Наступний крок, але — він же має бути практично одночасним, адже відновлювати військову юстицію слід системно — відновити статус військовослужбовців прокурорам військових прокуратур. Чому важливо? У нашій ситуації правоохоронна діяльність (досудові розслідування) здійснюється під процесуальним керівництвом прокурора. Тобто прокурор і слідчий тісно взаємопов’язані. Відповідно до процесуального законодавства, неможливо практично роз’єднати діяльність слідчого і прокурора. Огляд місця події, проведення слідчих дій, участь у суді під час розгляду клопотань слідчого, повідомлення про підозру, процесуальні питання затримання… Фактично весь кримінальний процес зорієнтований на тісну взаємодію слідчого і прокурора. Тому тут прокурор і слідчий повинні мати статус військовослужбовців з тим, щоб виконувати обов’язки у відповідних умовах бойової обстановки, кваліфіковано вирішувати всі питання, які стосуються військової служби.
— Отже, необхідно повернути статус військовослужбовців прокурорам військової прокуратури?
— Так. Наступний крок — створення в системі судоустрою військових судів. Значної кількості таких спеціалізованих судів не потрібно. Проте, відповідно до законодавства про судоустрій, мають діяти місцеві суди, апеляційний суд, відповідна спеціалізація повинна бути у Верховному Суді.
— Дозвольте узагальнити: нова система підвищить компетентність судів, прокурорів, слідчих…
— Так, важливо забезпечити фаховість здійснення військової правоохоронної діяльності, правосуддя. Забезпечити додержання законодавства про державну таємницю на військових об’єктах і в оборонно-промисловому комплексі. Вийти на необхідний рівень додержання законності у сфері оборони з розумінням питань забезпечення національної безпеки загалом та воєнної безпеки зокрема.
Необхідно унеможливити вирішення питань оборони особами, які стосунку до сфери оборони не мають. Більш того, умови гібридної війни дають підстави для обережного ставлення до вирішення цих питань. Тут має відбуватися жорсткий контроль, який нині суттєво ослаблений: система військової юстиції, як у країнах НАТО, а також — як у країні-агресорі, у нас відсутня. Отже, є можливість вільного отримання і використання інформації про військову діяльність, відомостей, що містять військову таємницю, що неприпустимо.
— Ви розглядаєте військову правоохоронну діяльність як елемент воєнної безпеки?
— По-іншому не може бути. Військова дисципліна і правопорядок — це не лише патріотизм, а й розуміння відповідальності за виконання військового обов’язку, готовність з розумінням законних вимог виконати наказ. Це розуміння наслідків невиконання наказу, ухилення від військової служби. Це кваліфіковане, справедливе рішення про притягнення винних до відповідальності, а водночас і унеможливлення випадків покарання тих, хто не вчинив порушення, діючи в межах військового ризику, без якого виконання бойового завдання не обходиться ніколи. Інший аспект — захищеність правового статусу військових, що теж належить до правоохоронної діяльності і є важливою складовою військової юстиції. Так було, так має бути.
— Павле Петровичу, хто Ваші однодумці у відновленні системи військової юстиції?
— Існує консолідована думка науковців і практиків, які мають причетність до військової юстиції, стосовно відновлення цієї важливої системи. Достатньо ефективно працює Секція права національної безпеки та військового права у складі Національної академії правових наук України. Її діяльність забезпечує Інститут інформації, безпеки і права НАПрН України. Плідними є наукові й практичні напрацювання науковців-правників Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Військово-юридичного інституту Національного університету імені Ярослава Мудрого. Чимало ветеранів військової прокуратури, військових судів, діючі прокури спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері розуміють важливість відновлення системи військової юстиції. Висловлені думки підтримує, зрештою, керівництво Генеральної прокуратури. Інша річ — упровадження в практику цілком зрозумілих та необхідних законодавчих ініціатив. Тут має бути підтримка та відповідні рішення керівництва держави. Сподіваємося, так буде, адже відновлення військової юстиції є важливим завданням забезпечення воєнної безпеки держави.
Противник не полишає спроб атакувати наші позиції на Бахмутському напрямку в районі Часового Яру, однак суттєвих успіхів не має.
Для удару по Миколаївці Донецької області, росіяни застосували чотири керовані авіаснаряди УМПБ Д-30СН.
Прем’єр Денис Шмигаль звернувся до Польщі, аби вільний пропуск через кордон був не лише для боєприпасів і гуманітарної допомоги, але й пального.
Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський провів телефонну розмову із головою Об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Чарльзом Брауном.
Російський танк, що їхав в наступ, був підбитий з Javelin і продовжив свій шлях з полум’ям зі всіх отворів.
Після чергової російської атаки на Дніпропетровську область на полі у Криворізькому районі була виявлена бойова частина керованої авіаційної ракети Х-59..
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…