Чи враховують під час рекрутингу до війська освіту та досвід цивільної роботи за фахом у цивільному житті? Попит на які нові посади в Силах оборони створив стрімкий…
Україна реформує свої Збройні Сили, а разом із ними — військову освіту та науку. Суттєво в цьому допомагає закордонний досвід, який вивчають і впроваджують наші найкращі фахівці. АрміяInform говорила про натовські інноваційні методики навчання з головним науковим співробітником науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктором педагогічних наук, професором, лауреатом Державної премії України в галузі освіти Вадимом Рижиковим.
— Вадиме Степановичу, Ви — доктор наук, лауреат Державної премії України в галузі освіти. Невже закордонні фахівці знають щось, чого не знають у вашому науково-дослідному центрі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка?
— Так сам же Тарас Григорович казав: «і чужому научайтесь…». А серйозно — у нас справді потужна теоретична наука, а ось у практичній складовій американські, європейські військові фахівці донедавна нас дуже випереджували. Нині ситуація змінилася, проте нам довелося багато працювати.
— Що корисного перейняли з системи організації західної військової освіти?
— Власне, мені довелося аналізувати величезний масив передового досвіду підготовки військовослужбовців у країнах-членах НАТО, які широко використовують інноваційні методики навчання. Саме їх ми трансформували в практичні навчальні програми, пристосовані для реалій нашого війська і країни.
Наприклад, у навчальний процес наших військових вишів впроваджують широке використання інтерактивних і комп’ютерних технологій навчання, яких не було в традиційній системі підготовки офіцерів. Це моделі змішаного навчання, мережне співробітництво. Одним із найефективніших вважаю ділові рольові ігри, які вивели освітній процес на новий рівень. Їхня особливість — в урахуванні військово-практичної спрямованості підготовки курсантів та переважанні творчого стилю поведінки учасників занять. Якщо коротко: курсанти опиняються в ситуаціях, максимально наближених до реальної майбутньої професійної діяльності на офіцерських посадах. Під час таких занять в аудиторії моделюють бойову обстановку, в «екстремальних умовах» якої у майбутніх офіцерів, фахівців тактичного рівня, формується готовність виконувати обов’язки з максимальною адаптацією одразу після випуску з інституту. Для цього використовують різноманітні методи і засоби: сучасні програмне забезпечення й навчально-методичні посібники, хмарні технології…
Спеціальні аудиторні заняття не замінять практику, але зроблять її в рази ефективнішою
— Як відбувається процес перенесення західного досвіду викладання в наші аудиторії?
— До цього ми підійшли ґрунтовно. Однією з науково-дослідних тем нашого центру саме є дослідження проблем імплементації європейського досвіду у сфері освіти і науки у ВВНЗ та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти Міністерства оборони України.
Лише досконало вивчивши досвід країн НАТО і країн-партнерів Альянсу, їхні методики підготовки військових, ми розробили спеціальне дидактичне наповнення нашого освітнього процесу, зокрема, інтерактивні форми навчання. До них входять: ділові рольові ігри, «мозковий штурм», лекція/конференція тощо.
Я вже казав, що саме ділові рольові ігри максимально наближають освітній процес до реальної професійної діяльності. А це особливо важливо для військовослужбовців, яким слід максимально швидко пройти адаптацію у військовій частині. Після наших курсів з використанням інтерактивних форм навчання молодий офіцер-випускник може приступати до виконання обов’язків за посадою без звичайного періоду ознайомлення з особливостями професійної діяльності. Він уже в процесі навчання виконував ці обов’язки практично.
— Невже аудиторні заняття можуть замінити практичне виконання обов’язків?
— Слід розуміти, що підготовка до рольової гри забирає набагато більше часу, ніж сама гра. Це ґрунтовне вивчення теорії, ознайомлення з метою занять, спеціальні лекції, роз’яснення та інструктажі, на яких розглядають реальні проблеми. На самопідготовці курсанти вивчають посадові обов’язки, розподіляють функції, і на гру приходять максимально до неї готовими.
— Курсанти яких фахів беруть участь у таких навчаннях?
— Усіх, де потрібна творча складова: психологи, журналісти, політологи, філологи, фахівці з міжнародних відносин, юристи… Наприклад, у нас є курс «Педагогічні технології», який викладають для магістрів, але є ще загальна педагогіка. Адже особливість офіцерів у тім, що вони у своїх підрозділах і вихователі, і викладачі.
До інноваційних методик навчання, які з успіхом використовують у країнах НАТО і які вивчав професор Рижиков, входять: e–learning (електронне навчання), m–learning (мобільне навчання), u–learning (усепроникне навчання), f–learning («перевернуте» навчання), blended–learning (змішане навчання). Крім того, кожна з цих методик має кілька практичних різновидів-моделей. Наприклад, до змішаного навчання входять моделі: «Ротація аудиторії», «Гнучка модель», «Самоосвіта», «Онлайн-орієнтована модель», «Онлайн-лабораторія», «Очно-орієнтована модель» — і всі вони, на думку науковців, мають перспективу широкого застосування в українській військовій освіті.
— Проглядаючи назви американських методик, можна побачити різні умовні позначення. Що таке, наприклад, u-learning або f-learning?
— До прикладу, u-learning — це так зване всепроникне навчання, яке можна назвати звичнішим для нас «зануренням» у свою професію — і теоретичне, і практичне. Порівняйте: після традиційної лекції студент чи курсант може засвоїти 10–20 відсотків, максимум — 30%, переданих йому знань, а у «всепроникному» навчанні цей відсоток доходить до 70.
Інша методика — f-learning, означає «перевернуте» навчання. Це відхід від традиційного одностороннього руху інформації — від викладача до слухача, коли викладач так само отримує зворотний зв’язок і в реальному часі корегує навчальний процес.
— Тобто ми використовуємо всі ці learning?
— Так, але американський досвід допомагає одразу використовувати перевірені методики, а не йти своїм шляхом помилок. Сьогодні вас просто не зрозуміють, якщо ви ігноруєте в процесі навчання комп’ютерні технології, сучасне інформаційне забезпечення. Наприклад, смарт-технології, за допомогою яких ми не лише проводимо лекції через інтернет, а й можемо зв’язуватися з колегами — для консультацій, з учасниками бойових дій — для надання практичної допомоги тощо.
Безумовно, інтерактивні технології за той же час, як при традиційному навчанні, дають більше знань, навичок та умінь.
Навчання українських військових на базі ефективної західної освіти
— Ми кілька разів як приклади згадували методики та напрацювання США. Військова освіта інших країн не така ефективна?
— По-перше, якщо брати навіть країни НАТО — у них різні системи навчання. А по-друге, так вже склалося, що американці навчилися ефективно використовувати чужий досвід, тому їхню систему освіти можна назвати результатом міжнародної роботи. Наприклад, корисним виявилося розділення загальних дисциплін, які курсанти вивчають разом із цивільними студентами, і подальшої військової спеціалізації — вже після другого-третього курсу. Це так звана підготовка фахівців в обсязі нормативної частини навчального плану та військово-професійна підготовка, відповідно.
Зрозуміло, що другий етап для військових курсантів суттєво відрізняється. Взяти, наприклад, військових психологів: можна мати величезну теоретичну підготовленість, знати посадові обов’язки, інструкції, мати необхідні навички… але бути неготовим морально до бойової обстановки тощо. Сьогодні це дуже важливо з урахуванням ведення операції Об’єднаних сил.
Читайте також: Полковник Наталія Мась: «На початку війни ми навіть не знали, як делікатно повідомити батькам про загибель єдиного сина»
— Як оцінюєте ефективність нововведень?
— Стежимо за результатами, аналізуємо. Наприклад, впровадження інтерактивних технологій за методиками країн НАТО значно покращує результат навчання. Якщо раніше якісний показник — кількість оцінок «добре» та «відмінно» був у межах 20 відсотків, то тепер він у середньому за всіма спеціальностями збільшився приблизно до 50 відсотків. Крім того, повністю зникли незадовільні результати, негативні оцінки.
— Вадиме Степановичу, а як викладачі ставляться до нових методик?
— Не можна сказати, що в усіх однозначне ставлення. Зрозуміло, що нові методики забирають більше часу, вимагають додаткових ресурсів на підвищення особистого освітнього рівня. Але якщо викладач хоче працювати і працює на результат — він використовує всі перспективні можливості.
— Як мотивуєте?
— Тепер такий час, що аудиторія просто не сприймає викладача, який застряг у «кам’яній добі» і не використовує новітніх технологій. Крім того, особливої мотивації не потрібно — є формальні вимоги до професійної діяльності. Із загальної кількості робочих годин викладача лише половина — аудиторні заняття. Решта — наукова робота. А це участь у конференціях, написання статей для журналів (які обов’язково входять до баз Scopus та Web of Science), підготовка науковців. Що дозволяє нашим викладачам бути в прогресивних світових трендах військової освіти.
— Дякую за цікаву розмову, пане професоре.
