У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
…Голова Держдуми Росії В’ячеслав Володін першим кинувся захищати президента Росії Володимира Путіна від образливих слів, які на його адресу допустив Джо Байден, назвавши російського колегу вбивцею…
Що ж, це й не дивно! Вже саме прізвище — Володін, тобто чий він і кому, власне, служить, — якнайкраще характеризує його належність до конкретного тіла.
…В’ячеслав Володін написав у телеграм-каналі, що обурливе одкровення Байдена, то пряма «істерика від безсилля».
Що ж, погоджуюсь!..
Америка, звісно, безсила країна, якщо йти за логікою головного держдумівця. Бо в ній все не так, як у рідній йому Росії… Тут не бряцають щодня на кордонах із сусідніми народами зброєю, не хизуються етнічною богообраністю, не вимолюють нових технологій, не займаються газово-нафтовою експансією, та й про демократію не плещуть до істерики язиками.
Америка, словом, — нікчемна і пропаща країна, і для Росії вона — ніщо!
…Російський головпарламентар наголосив, що своєю заявою, яка є «неприпустимою», Джо Байден «образив громадян Росії, які зробили свій вибір і підтримують свого президента».
Що ж, і тут — без заперечень! Підтримую обома руками «за»!
Їй-право, що ж то воно за народець такий тухлий, якщо не любить і не підтримує своїх довічно обраних лідерів! От і добродія Сталіна, був час, народ власний до хрипоти в горлі славоспівами підтримував, та й Гітлера начебто також німецький етнос не обділив родинною увагою. Кинув клич фюрер «драх нах Остен», то й поперли націонал-робітнички із бауерами-соціалістами випускати кровину зі слов’янських народів на Сході Європи та на її межі із сусідньою Азією…
…А ще В’ячеслав Володін у своїх обурливих коментарях нагадав — видно, зробив це більше для декого із російських опозиціонерів — що «Путін — наш президент, і нападки на нього, це — нападки на нашу країну»…
Що ж, і тут є резон!
Хто з мечем до нас припреться, той від того меча і гигнеться… Як казав колись легендарний слуга і холуй князь Саша Невський, отримуючи черговий ярлик від татаро-монгольских покровителів на збір данини із власних одноплемінників.
…От тільки не видно щось поки що ні американських танків на Красній площі, ні штурмових загонів НАТО, які так і гострять підступні мечі в бік Кремля… А був же час, і недавно, коли Росія сама колінкувала перед кровожерливим Альянсом, просячись стати його повноправною дамою-членкинею…
О часи, о звичаї!
…Проте, якщо вірити Джо Байдену, то російські вуха добряче стирчать там, де американці їх зовсім не очікували — у передвиборчих президентських перегонах 2020!
Але на цих Байденових одкровеннях чомусь коментарі В’ячеслава Володина раптом уриваються. Чи аргументів у чоловіка забракло, чи спрацював залізний принцип субординації, оскільки до «убивчої дискусії» долучився сам головний обвинувачений — Володимир Путін…
Що ж, тут справді треба віддати належне російському лідерові!.. Відповідь американському колезі він дав ну просто таки «достойну», якщо при цьому, звісно, не брати до уваги думку деяких українських «п’ятоколонників», які, похлинаючись власною слиною від захоплення російським президентом, навіть прирівняли її, оту відповідь, мало не до футбольного матчу між двома геополітичними фігурами, де Вова Путін із рахунком «7:0» наклепав візаві.
Але що ж такого винятково мудрого сказав на власне виправдання президент Росії?
А сказав він звичайну побутову банальщину…
У першій частині виправдувальної промови Володимир Путін побажав Джо Байдену здоров’я!.. Натякнувши, що той від літ немолодих не зовсім є здоровим, якщо взагалі несповна розуму…
А в другій — вдався до ясельної примовки вихованців старшої групи: хто, як обзивається, той сам так і називається!
Що ж, доволі оригінально, як на державного мужа, який, перебуваючи у середньому пенсійному віці, сам впав у ранню малечість…
А втім, нічого дивного тут немає. Як стверджують психологи, картинки і настійні спогади далекого дитинства — то найперша ознака біологічного старіння людського організму. А з ним і загострення — і не тільки здобутих за життя хвороб… Усі психічні комплекси й травми, нездійснені мрії та сподівання, зрештою, образи і непогамований у собі біль, які людина зазнала на зорі життя, на старість усе більше домінують у її підсвідомості… Явно не додаючи в цілому позитивних імпульсів до кори головного мозку…
Тому матрицю наших майбутніх дій і вчинків, і нашої неадекватності перед об’єктивним світом слід шукати ще там, у чарівному світі дитинства… з якого все, власне, для кожного з нас і починається…
«Коли з часом, виростаючи, милі звірята перетворюються просто на скотів…». Але це не я підмітив, а видатний російський байкар — дідусь Іван Крилов. У своїх дотепних творах.
Читаймо класику!
Спеціально для АІ —
Йозеф Швейк-правнук, також бравий вояк і вірний побратим рядового Чонкіна
