Фельдшер за освітою, який до широкомасштабного вторгнення рф працював у Кривому Розі на шахті. Йому 34 роки, за плечима вже…
«А ваші діти де? Наші – на морі! Ніжне сонечко, лагідний Азов, турботливі інструктори дриль-сержанти, каски, броня, автомати…. Ото справжній активний відпочинок! Для справжніх!..»
Такий допис на своїй сторінці у Фейсбук зробив Валерій Горбенко – один із організаторів вишколу «Юний морський піхотинець-2020» та батько однієї з випускниць черкаського «Клубу юного моряка», вихованці якого вже четвертий рік беруть участь у вишколі на полігоні поблизу Маріуполя.
Виживати за будь-яких умов: стрибати, бігати, стріляти у повному військовому екіпіруванні за будь-якої погоди й за справжніми нормативами «Курсу молодого морпіха» та ще й під суворим наглядом військових інструкторів 503-го батальйону морської піхоти. Чотирнадцять юнаків і дівчат із Черкащини нещодавно виборювали почесне звання «юного морського піхотинця», а головне – право носити навіть у школі, замість класичного «дрескоду», – іменну футболку морпіха з логотипом «борсуків».
Це вже сьомий за рахунком вишкіл учасників клубу, які є членами гуртка морської піхоти – «Окремого_навчального_підрозділу при 503-м батальйоні морпіхів».
– Бути морпіхом для наших учнів – це величезна честь та справжня перевірка на міцність. Адже побувати в гостях у справжніх морських піхотинців та отримати можливість вибороти почесне звання випадає далеко не кожному, – каже Юрій Горбенко.
Спершу юнацтво має пройти курс навчання у «Клубі» та опанувати все те, чого навчають бійців на КМБ морської піхоти.
– Марш-кидки, тактика ведення бою, поводження зі зброєю, тактична медицина, орієнтування та пересування на місцевості. Діти вивчають також елементи легко-водолазної підготовки, знайомляться з екіпіруванням та навчаються поводитися у воді. Цього року ми додали до програми навчань навіть деякі елементи парашутно-десантної підготовки, – розповідає пан Валерій.
Опановують не дитячу науку у своєрідній «школі виживання морпіха» учні приблизно рік. Далі мають пройти перевірку «боєм» – здійснити понад 35- годинний марш-кидок вздовж берегової лінії Дніпра.
– Намети, тренувальний катер «Кузьмич», названий на честь загиблого на Донбасі полковника В’ячеслава Галви, захоплення «ворожого» табору, укріплення, штурм, навіть «замінування» території… У наступ наші школярі ідуть, наче бувалі вояки – щоправда, замість справжньої зброї – навчальна, замість гранат – петарди.
Такий перший екзаменаційний етап вишколу, на який до Черкас оцінити рівень підготовки школярів приїжджають справжні інструктори з батальйону морської піхоти. Саме вони і визначають, хто готовий до наступного етапу на полігоні, а кому варто ще трохи потренуватися.
– Другий етап вишколу більш складний. Там серйозна муштра за дорослою програмою, та й проходить він зазвичай у досить непростих осінніх погодних умовах Приазов’я… Але наші учні достойно витримують усі навантаження і отримують не лише безліч корисних знань та навичок з військової справи, а й задоволення. У чому секрет? – Діти дуже добре підготовлені, а головне – їм надзвичайно подобається військова справа і вони знають, задля чого її опановують, – розповідає Валерій Горбенко.
Та зазначає, що ідея створення підрозділу виникла понад чотири роки тому після розмови з комбатом морпіхів Вадимом Сухаревським.
– Зайшла мова про військово-патріотичне виховання молоді, яке на той час, навіть в умовах війни, було дуже слабеньке. У Черкасах діяв лише невеличкий військово-патріотичний гурток у «Клубі юних моряків». На базі цього гуртка вирішили спільними зусиллями створити підрозділ «юної морської піхоти», – розповідає Валерій Горбенко.
Починався гурток з чотирьох дітей. Тепер їх – удесятеро більше. І щороку охочих доєднатися до «юних морпіхів» більшає. Опанувати військову справу до Черкас з’їжджаються діти з усієї області.
– Чотири роки тому наші діти вперше поїхали на вишкіл на базу батальйону до Маріуполя. Це було восени, приблизно у цей час. Це настільки надихнуло і нас, і дітей, що ми почали працювати більш активно. Відтоді поїздки на Приазов’я стали для учнів гуртка – традиційними, – розповідає пан Валерій.
Згодом гурток «морська піхота» у «Клубі юного моряка» перетворився в офіційний «окремий навчальний підрозділ при 503-м батальйоні морської піхоти».
Починати заняття у підрозділі діти можуть з десяти років. Але на другий етап вишколу їдуть лише «старі» – 14-17-річні підлітки. Але не буває й без винятків. Минулого року до Маріуполя вперше поїхав наймолодший 13- річний учасник.
– Це був наймолодший з усіх – легендарний наш Віталій Шевченко. Позаторік на відбірковому етапі він не міг навіть пересмикнути затвор автомата. Ходив за інструкторами, щоб навчили. Ледь не плакав, що його не беруть на другий етап. А тоді зібрався і сказав інструктору: «Ось побачите, наступного року зустрінемося в Маріуполі». Той лише усміхнувся у відповідь. Але минув рік. І завзятий хлопець так натренувався, що таки поїхав на другий етап змагань і там добре впорався з усіма випробуваннями. А під час нагородження пробрався до того самого інструктора і запитав: «Ну що, пам’ятаєте мене? А я казав, що тут зустрінемося». Це було просто – до сліз. В той момент ми всі зрозуміли, що йдемо правильним шляхом і що нашими дітьми треба і варто пишатися, – каже Валерій Горбенко.
Цього року учні також не підвели. Усі 14 юнаків та юначок, яких інструктори відібрали на другий етап, подолали смугу перешкод і вибороли почесне звання «юного морпіха». Традиційно, з рук комбата їм вручили іменні футболки батальйону та сертифікати. Цього разу командування батальйону ще підготувало для учнів два додаткових бонуси, про які діти дізналися вже на нагороджені – це почесні відзнаки – нагрудний знак командира батальйону підполковника Сухаревського – двом найкращим учням. Одним із них став якраз Віталій Шевчеко.
– Попри те, що дітям іноді буває важко, адже військова справа – нелегка, вони долають усі випробування через «не можу», на характері. Ясна річ, що це базова підготовка – лише «ази». Але це те, що надзвичайно загартовує не лише тіло, а й дух молодих українців, – зазначив інструктор морпіхів старший лейтенант Владислав Товстий.
Для учасників вишкіл, як і навчання у «клубі» – абсолютно безкоштовний. Усі витрати на підготовку беруть на себе військові, черкаський «Клуб юних моряків» та волонтери.
– Для гарної справи ані сил, ані грошей не шкода. Адже ми всі переконані – вкладатися в навчання наших дітей – це інвестувати у майбутнє своє країни, – підсумував Валерій Горбенко.
@armyinformcomua
У Херсоні до 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна засудили колишнього заступника начальника «Північної виправної колонії № 90», який під час окупації добровільно перейшов на бік ворога та допомагав створювати фейкову пенітенціарну установу.
Колишній різнороб, а нині — інструктор з БПЛА на псевдо «Коливан», розповів, як кумедна історія з жартівливим ультиматумом від командира повністю змінила його військову кар’єру.
У Костянтинівці, яка є однією з головних цілей російського наступу, українські військові ведуть постійну боротьбу з ворожими FPV-дронами на оптоволокні, від яких, за їхніми словами, немає іншого захисту, окрім як збити їх зі стрілецької зброї.
На Краматорському напрямку бійці 5-ї штурмової бригади в результаті точних ударів знищили дві ворожі гармати, два транспортні засоби та живу силу противника, продовжуючи методично вибивати бойові ресурси ворога.
Президент Володимир Зеленський запропонував першому віцепрем’єр-міністру Юлії Свириденко очолити уряд України, а чинному прем’єру Денису Шмигалю — обійняти посаду міністра оборони, аргументуючи це необхідністю посилення власного оборонного виробництва та концентрації досвіду в секторі безпеки.
Правоохоронні органи викрили працівника одного з київських судів, який пропонував колегам сприяння в оновленні військово-облікових даних у ТЦК та ухиленні від мобілізації.
від 20000 до 120000 грн
Харків
226 окремий батальйон 127 ОБр Сухопутних Військ ОК Північ
від 20000 до 30000 грн
Дніпро
Комендатура військових сполучень (Дніпро)
Фельдшер за освітою, який до широкомасштабного вторгнення рф працював у Кривому Розі на шахті. Йому 34 роки, за плечима вже…