За кілька років до війни письменник Геннадій Молчанов знайшов унікальну книгу Шевченка — «Кобзар» видання 30-х років минулого століття. На обкладинці був підпис солдата, що 1941-го відправлявся на Другу світову війну. Тоді чоловік і подумати не міг, що через якихось пару років у свої 55 стане мінометником 93-ї бригади й сам носитиме Шевченка у бронику замість задньої пластини, збиратиме у книзі автографи вже сучасних героїв.
— Я не раз намагався уявити, про що ж думав воїн, який перед поїздкою на фронт вирізав на палітурці кілька слів «Память о Полтаве, 18.11.41.г, Пєтя, вибившиє в Красную Армію с г. Чкалова». Тож збираючись на війну, передусім спакував із собою саме «Кобзаря», попередньо нашкрябавши на ньому своє: «Пам’ять про Миколаїв, 30.01.15, добровольці й мобілізовані проти Червоної Армії РФ». Навіщо мені на війні книга Шевченка? Я вирішив продовжити традицію. Якийсь час «Кобзар» пролежав у сумці — не до нього було, доводилося за короткий час осягати ази мінометної справи. Та потім порожні сторінки почали поповнюватись автографами офіцерів різних рангів і посад: від курсантів артилерійського училища до комбатів і комбригів, волонтерів, героїв. Розпочались нові мандри «Кобзаря»… Та, на жаль, є в книзі і записи героїв, яких вже немає в живих.
Щойно Геннадію видали бронежилет, він першим ділом витягнув захисну пластину й встановив на її місце «Кобзар».
— З часом я навчився моментально виймати – вкладати книгу заради чергового автографа. Пам’ятаю, як одного разу «загубив» її. Наше прибуття в Піски супроводжувалося складними погодними умовами. Розвантаження майна з брудних машин потребувало неабияких моральних і фізичних зусиль. Ми поскидали з себе броники на купу й занурилися в роботу. А вже під вечір, коли майно було розвантажене, я ледь знайшов свій жилет й мало не впав у ступор — наліпки були розстібнуті, «Кобзар» зник. Це був такий удар! Важко навіть передати. І от за три дні раптом знаходжу книжку у власному бронежилеті: вирішив покласти під передню пластину листи й обереги від дітей. Там же була і книга. Хтось «пожартував».
«Кобзар» став справжнім оберегом для письменника-мінометника. Крапку в бойових мандрах «Кобзаря» було поставлено під час офіційної передачі унікальної книги до музею. Хоча хто знає? Можливо, це далеко не кінець шляху…
