Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Росія, як захланний монстр, прагне встромити загребущі руки в більшість воєнних конфліктів, які точаться у світі. Ці осередки соціальних потрясінь, якби не втручання Москви, могли б узагалі не запалати. Але теперішня російська влада окреслила, що весь світ є сферою кремлівських геополітичних інтересів, і тому відряджає за кордон солдатів. Майже завжди вони воюють на чужих далеких війнах без власного прапора, знявши російські шеврони й ганебно приховуючи етнічну належність. А керівництво їхньої країни, відрядивши «гарматне м’ясо» у вир кривавого конфлікту, ганебно заявляє, що «там їх немає» — «їхтамнєт»…
«Сирійським удовам» компенсацій не буде
Днями російський телеканал «Дождь» (вважається в РФ відносно вільнодумним) оприлюднив інтерв’ю вдови загиблого в Сирії російського бійця. Жінка стверджує, що її чоловіка примусово, попри інвалідність (!), командування відрядило до Сирії. Той там загинув і компенсації за нього російське Міноборони виплачувати не збирається.
«Дождь» підготував телепрограму про те, що вдова снайпера Валерія Ємдюкова, який загинув у Сирії у 2017-му, намагається довести, що її чоловіка взагалі не мали відправляти на війну. Група, у складі якої був Ємдюков, потрапила під мінометний обстріл. Половина бійців загинула. Після смерті чоловіка у Наталії Ємдюкової почалася справжня смуга нещасть: спочатку його родичі стали претендувати на їхню загальну квартиру, а потім почалися судові тяжби з Міністерством оборони РФ. У Валерія Ємдюкова був артроз гомілкостопу — досить серйозне захворювання.
Але в Росії суди стають на бік військового відомства. Днями Самарський обласний суд відмовився задовольнити позов Наталії Ємдюкової до Міноборони Росії щодо компенсації моральної шкоди за загибель її чоловіка в Сирії, і тому вона збирається шукати справедливість у… Страсбурзі.
«Дождь» розповідає, що 29-річний спецпризначенець-снайпер мав нагороди «за Сирію» і «звільнення Криму». Його навіть нагороджував у Кремлі сам… президент Владімір Путін.
Друга поїздка в Сирію для Ємдюкова стала останньою. Його вдова, зібравши медичні довідки та звернення, запевняє: її чоловік хворів на артроз гомілкостопу, і його… «примусово командування відрядило на смерть». Хоча з її слів складається враження, що той не дуже й віднікувався від поїздки за «довгим кривавим рублем»: «… муж сказал, что его не отпускают ни на операцию, ни в отпуск — он не сможет избежать командировки. Друзья, которые не хотели ехать без него, командование и кнутом, и пряником — предлагали вещи разные, плюс он сам не мог подвести никого. У него были такие качества. Я до последнего верила, что он не поедет. Ему просто сказали — ты едешь…»
Яка гарна пропагандистська казочка про «друзів, яких не можна кинути й командування, яке не підводять»… Навряд чи згадувала б ця жінка про чесноти російського воєнного злочинця (а снайпер — убивця апріорі) і про його хвору ніжку, якби той повернувся додому з грошима. А так вдова навіть не знає дати загибелі чоловіка. «Наталія досі не знає, за яких конкретних обставин загинув чоловік, тільки отримувала сухі відписки від Міноборони: потрапив під обстріл, герой «отєчества», — розповідає «Дождь».
Звернувшись до суду, «сирійська вдова» отримала таку картину: «поставлений військовими лікарями діагноз кульгавий гвардії сержант вирішив приховати від начальства, щоб їхати воювати», — заявляє представник Міноборони, і Самарський суд стає на бік відомства. Журналіст «Дождя» так описує цю ситуацію: «Вдова военного и мать шестилетнего ребенка впервые столкнулась с российским правосудием. Выглаженные мантии и приторный официоз кажутся постановкой, придающей происходящему видимость справедливости и независимости. А воинская честь и долг — лишь слова, маскирующие безразличие и цинизм»… (хтось би та й мав заплакати над долею вдовиці? — Авт.)
Про компенсацію за втрату чоловіка сумою 5 млн руб. дружина загиблого говорити не хоче, розповідає лише про мізерну пенсію на дитину й те, що іменем її чоловіка назвали стрілецький турнір в училищі олімпійського резерву. «На открытии люди в форме говорят слова о патриотизме и воинском долге, умалчивая обстоятельства его гибели — то ли сами ничего не знают, то ли не говорят намеренно. В целях патриотического воспитания про Министерство обороны надо говорить хорошо — или не говорить вовсе», — робить висновок «Дождь».
Товариші по службі та друзі чоловіка не виходять з Наталією на зв’язок, не приходять на судові засідання й нічим не допомагають, хоч самі вмовляли Валерія їхати до Сирії з хворою ногою. «Багатьом погрожують, — оповідає Ємдюкова. — Я є свідком одного випадку: ФСБ погрожувала військовому через спілкування зі мною. Що нібито, якщо щось дізнаюся, йому буде непереливки».
Як підсумок «слізливого» матеріалу з сумнівними фактами — розповідь про те, що вдова намірилася звертатись до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі. Де добиватиметься «правди». Що саме розуміє під цим визначенням «їхтамнєтська вдова», з матеріалу незрозуміло. Проте простежується думка-усвідомлення, що в Росії з правосуддям для людини справи досить кепські.
5 мільйонів рублів — ціна життя «їхтамнєта»
Саме таку суму отримують родичі загиблого за кордоном російського військового (3 млн — одноразова виплата і 2 — страховка). Проте досить часто військове відомство просто «кидає» родичів, мотивуючи тим, що неправильно оформлені документи, бракує певних довідок і взагалі певним категоріям виплати не надають.
У російських ЗМІ часто з’являються подібні розповіді, коли родина, навіть через суд, не може добитися компенсації.
Під час військової операції Росії в Сирії лише за офіційною статистикою загинуло понад сто російських вояків. При цьому не враховані втрати серед російських найманців «Вагнера». За інформацією ЗМІ, рахунок іде на тисячі.
І хоч тут з виплатами компенсацій дещо краще, ніж у російському Міноборони, але за ці гроші родичі часто влаштовують запеклі судові «бої». Про один з таких випадків розповідає «Російська служба ВВС». У матеріалі йдеться про «їхтамнєта» Андрія Літвінова, який розповів родичам, що їде до Сирії «збирати полуницю»…
Наприкінці вересня 2017-го Літвінов і ще п’ятеро росіян загинули в бою під містом Таїс у сирійській провінції Хомс. За словами батьків, у довідці про смерть указано, що він помер від «обвуглювання тіла»…
12 жовтня дружині «вагнерівця» зателефонували з Ростова-на-Дону й запросили забрати тіло чоловіка та зразу ж грошову компенсацію. Та вилетіла з братом загиблого Олександром. У Ростові вони отримали неофіційні медалі ПВК «Вагнер», 5 млн руб. компенсації, 100 тис. руб. на поховання і ще 160 тис. руб. зарплати, які найманець не встиг отримати.
Але через 40 днів після похорону батьки загиблого прийшли до невістки й вимагали дати їм 1 млн з 5-ти, щоб «купити машину, поставити паркан, вставити зуби, а те, що лишиться, покласти на рахунок його дочки від першого шлюбу». Вдова відповіла просто: «Ви вже старі, вам жити зосталося мало, навіщо вам гроші?» Тож родичі так і не домовились і звернулися до суду, щоб тих 5 млн від «Вагнера» врахували в загальну спадкову суму, яку треба розділити між спадкоємцями. Суди тривають уже третій рік…
Подібні історії подекуди з’являються в російських ЗМІ. І головною ідеєю є сам факт того, що родичам навіть поталанило, бо їхній «їхтамнєт» загинув і за нього навіть щось виплатили. Гірше, коли той повертається додому скаліченим інвалідом і не отримує від держави жодної допомоги. Уявляєте, всі радіють через загибель і компенсацію, а щодо обставин смерті всім вигідно посилатися на якусь таємницю.
Такі приховування й недомовки яскраво характеризують вислів Путіна — «їх там нєт», тобто нікого не цікавить, хто ти, як жив і помер, де тебе поховають чи викинуть на смітник, чи знатимуть і пам’ятатимуть узагалі… Тебе не було, немає й не буде…
Боєприпас вагою 250 кілограмів був знайдений на городі біля одного з будинків після чергового обстрілу російською армією прикордонного села Руська Лозова.
З початку діяльності Державного оператора тилу (ДОТ) шість нових українських виробників стали постачальниками речового майна для ЗСУ.
Внаслідок падіння ракетних уламків травмовано 15-річну дитину, яку госпіталізували.
Аеророзвідка прикордонників Херсонського загону продовжує виявляти та знищувати російську техніку.
Президент України Володимир Зеленський повідомив про проведення першого засідання Ставки Верховного Головнокомандувача, за скликання якої відповідав новий секретар РНБО Олександр Литвиненко.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич повідомив, коли, на його думку, може бути представлений у ВР законопроєкт про мобілізацію.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…